Краєм Сколівських Бескидів

Якщо їхати на скелі Довбуша (ті, що біля Бубнища), то треба придумати якийсь цікавий спосіб туди добратися. Трохи проаналізувавши карти, намалював собі такий маршрут - Болехів - Танява - Труханів - Сукількські верхи - гора Беньки, гора Лопата - Сколе - Труханів - Скелі Довбуша.

Потягом приїхав до Болехова, зайшов в улюблений Шанс на каву і вйо на маршрут!
Забігаючи на перед - трохи статистики, завантажити трек, більше фотографій

1. Поїздка була соло, тому на фотках майже немає людей (((: 

Поїхали! 

2. дорога до села Танява - їхалося легко і швидко

3. З села в гори веде дуже хороша лісова дорога

4. Тут би можна було скоротити, але дорога розбита лісовозами, тому туди не їду, та й хтозна яка та дорога далі 

5. 

6. Мінус пару десятків буків... 

7. Далі дорога стала трохи гіршою, але їхалося нормально 

8. Традиційно дорога раптово закінчилася ((: але не цілком, 100-200 м пройшов пішки (дорога там якась була, але сильно розбита), вийшов на широчезну просіку газопроводу 

9. Там була дорога, не дуже хороша, але їхати можна (: 

10. Я рухався по кордону областей (Львівської і Франківської), дорога досить горбиста, були гарні спуски і такі ж підйоми - круті і технічні 

11. 

12. Коли кордон областей повернув на південний схід, я продовжив рухатися в західному напрямку, рельєф став рівніший. Десь там спереду Парашка 

13. Спуск з хребта в с. Труханнів. Перших 100 м дороги практично не видно - їхав по жпс (: а далі цікавий і насичений спуск 

14. колії, коріння, каміння, невелики дропи - один словом шик! (: 

15. Початок досить затяжного і виснажливого підйому з села Труханів на хребет між Кам'янкою і Сукілем 

16. Приїхав з оооннн того хребта, внизу Труханів 

17. Попереду найвища частина маршруту куди я планував доїхати. 

18. Після виснажливого підйому, дорога хребтом не давала розслабитись - часті ділянки розбиті лісовозами, калюжі, болото і повалені дерева, змушували злазити в велосипеда, перескакувати, дертися по корчах і тд, 

19. Але загалом було цікаво - вправлявся в балансуванні, проходженні не рівних ділянок, колій і тд 

20. Майже в центрі кадру, трохи зліва вершина гори Беньки, куди мені треба було піднятися 

21. Звідти я приїхав. І там в западині головна (лісовозна) дорога повернула на Сукіль і на Кам'янку. Я ж поперся далі по хребту, в напрямку хребта Зелем'янка на якому розташовані заплановані Бенька і Лопата. 

Координати роздоріжжя - запам'ятайте це місце! ((: 

22. Спершу дорога мала невеличкий градієнт, і мене це тішило, але я знав що скоро має початися підйом 

23. Досить швидко він почався, і градієнт в момент зріс до пішохідного руху. Я набирав висоту, сонце пекло, де можна було їхати - пробував їхати, але таких місць не багато було. 

24. Чим вище піднімався, тим частіше з'являвся сніг, і його ставало все більше ((: Декілька разів задумувався про повернення на те місце, яке ми мали запам'ятати ((: але подолавши чергову пляму снігу, думав ну от все - далі буде краще ((: дурачьок ((: в результаті до вершини залишалося якихось 600 м засніженого лісу і сильного крутяка, я вирішив забути про повернення, змобілізувати сили і таки вийти на вершину (((: Думки про заплановану Лопату танули як сніг на сонці. План евакуації був вже продуманий, але про це нижче 

25. Останні декілька метрів і я на вершині гори Беньки. 

26. Вся втома і незадоволеність собою (через те шо не повернувся) зникла як тільки я побачив як там гарно! Це чисте задоволення, кайф, коли ти запеханий стоїш на вершині, довкола прекрасні, хоч і трохи порубані гори, і ти усвідомлюєш що в радіусі декількох км ти сам!! це неймовірно! 

Думки про спуск перервали цей потік ейфорії (: Я вже остаточно вирішив не їхати на Лопату, бо до неї ще ооон скільки, а час і не достатня кількість води і сил підтискали, знайшов на карті стежку по відрогу гори Беньки в Кам'янку. Усвідомлював що спуск буде не простий. 

27. Спершу мені довелось трохи пошукати ту стежку, оскільки снігу там ще дуже багато, потім тягнути ровер по снігу, потім грів ноги ((: а потім пробував "даунхілити" (((: не фотографував тих крутяків, оскільки хотів якомога швидше спуститися. 

28. Трохи напружившись я докотився до місця де стежка перейшла в стару дорогу. їхати стало краще і шидше 

29. Чим нижче я спускався, тим дорога ставала краща і їзда приносила купу задоволення. На задньому плані хребет Зелем'янка, з якого я спустився 

30. Внизу вже Кам'янка. Спустився в село і зарядився Колою - організм благав про вуглеводи ((: 

31. Далі приємне і швидке переміщення до траси. Проїжджаючи водоспад - спостерігав таку от сцену, посміхнувся. Монахині по черзі робили селфачі біля водоспаду ((: 

32. Виїхавши на трасу, попутний вітер розганяв мене до неймовірних за той день 35км\год, тому досить швидко я докотився до Межибродів, де повернув на Труханів, щоб почати останній на сьогодні підйом на скелі Довбуша.

33. Приїхав дуже вчасно, гості якраз сіли за стіл і вітали Саню Ружила з Днюхою, от і я приєднався! 

Пригода була неймовірна. Вкотре відчув приємний смак соло поїздок. Далі буде!
А як ви обираєте, придумуєте маршрути?
Нагадаю - кому цікаво - більше фотографій, кому треба - завантажити трек
А також підписуйтеся на наш канал в Телеграм - там ми ділимося, обговорюємо, створюємо цікаві маршрути

Всім велогір!!