Двадцять шістнадцять

Протягом багатьох років, останні дні грудня для мене, це час пакувати рюкзак, і вирушати в гори, на пошуки Того, Хто перегортає щороку календар, адже за давніми легендами, саме в Карпатах живе та міфічна істота, яка обертає колесо років. Цього разу відправляємось з друзями в околиці найвищої точки українських Карпат, для продуктивнішого пошуку беру Аляску, як експерта з запахів і слідів. До слова, це було бойове хрещення Аляски в зимовому поході (:

1. Забігаючи на перед - наш мільйоннозірковий відпочинковий комплекс

2. План був простий - з Заросляка перейти на полонину Козмеска, де є колиба з пічкою, там отаборитися, і ближче до півночі прогулятися на Говерлу. Все дуже просто, але але але (: 

3. Оскільки снігу в горах майже не було (до висоти 1400 - 1500м), а морозець давав про себе знати - йшлося бадьоро і швидко.

4. Не встигли ми змучитися, як перед нами відкрилась полонина Козмеска з її краєвидами

5. Краєвиди (: 

6. Наш план не передбачав в наметів, ми сліпо вірили, що 31 грудня під Говерлою знайдемо вільну колибу - наша віра була непохитною і ось ми обживаємось в нашому суперготелі зі всіма вигодами! 

7. Під вечір пішли з Аляскою дивитися хто на шо - вона на гав, а я на захід

8. Потім Аляска вкладала сонце спати

9. А я вивчав таємні малюнки-послання гуцулів

10. Часу і заряду батарейки було багато, тому можна було рахувати зірки, а їх там було ой як багато!

11. Новорічна ілюмінація нашого відпочинкового комплексу

12. Морозець тиснув добрячий. 

Підрахувавши зірок вдосталь, завалилися в передноворічну дрімоту. Коли настав потрібний час, наповнили термоси, закинули різні смаколики і вирушили на штурм Говерли. Шлях підйому проходив по зеленому маршруту, через Малу Говерлу. Вийшли з зони лісу і з кожним метром сніг ставав все твердішим і твердішим. Схил був покритий жорстким фірном, подекуди льодом. Оскільки в більшості не було відповідного спорядження, вирішили не випробовувати долю і спустилися вниз, Аляска була безмежно рада (: Зміну років зустріли під смерекою в лісі, попиваючи чай і гризучи шоколадку (: 

13. г. Велика Козьмеска. Небезпечний стан схилів на високогір'ї вніс значні корективи в наші плани - замість Петроса пішли на Кукул по старому кордону. 

14. Наша мета здається дуже близькою

  

15. На цьому маршруті не був дуже багато років, знайомі розказували, що декілька років назад сильний вітер повалив багато дерев, чим ускладнив сильно проходження шляху. Не дивлячись на це - вирішили йти.

16. Фантазії щодо відсутності завалів (може не такі сильні, може вже перегнили дерева і тд.) досить швидко минули. Подекуди бурелом настільки щільний що просувалися з швидкістю 100 м за 15хв, часто ми обходили ті завали, але часом доводилося йти через них. Початок підйому на Кукул здається взагалі не реально пройти, нам повезло - ми натрапили на стару стежу, яка вивела нас в потрібне місце, і байдуже що вже було темно (: 

17. Кукул з його полонинами і колибами дуже популярне місце, тим більше в святковий період, тому, щоб не ходити від колиби до колиби, ми вирішили йти на менш популярну полонину, яка називається Закукул з великою і просторою, але дуже холодною колибою. 

18. Ранок. Холод був ше той!

19. Крізь туман почало пробиватися сонце і ставало тепліше.

20.

21. Аляска контролює чи група не розгубилася

22. Петрос ще дрімає

23. Хоч снігу і не багато, але зима відчувається на повну 

24. 

25. Завжди приходить час повертатися

26. Прощаємося з горами, і кажемо до наступної зустрічі. 

Нехай в наступному році Вам мандрується легко і багато. І пам'ятайте, що гори часом  хочуть щоб ми робили крок назад, щоб потім зробити два вперед. (: 

Для зацікавлених більше фото