Глибини Запрутських Горган

Запрутські Горгани - рівно 5 років назад ми познайомилися з цим прекрасним районом Українських Карпат. З того часу ті гори нас не відпускають - одноденні піші і вело поїздки, декількаденні, зимові, літні, весняні, осінні - місце, де можна побути на одинці з горами без метушні, слухати тишу і пташок в ній, чути як топиться сніг і падає листя - місце де можна почути себе!

Весна в розпалі - то дощ, то сніг, то град, але ось з'являється погодне вікно на вихідних і ми їдемо досліджувати Запрутські Горгани ще глибше - с. Волова - г. Ротило - г. Грегіт - г. Габорянська - г. Біла Кобила - с. Волова

Фраза, яка присутня в кожному дописі - фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди
Трек маршруту

1. Ранок

Через Вододільний хребет на велосипеді

На носі чергові вихідні, метеоресурси знову пророкують сонце і тепло (цього року осінь неймовірна!), і, передчуття свята душі і тіла вже висить у повітрі - гори чекають, гори запрошують! Залишилося вирішити одну невеличку проблемку - придумати маршрут, куди можна поїхати, так щоб: 

- гарно

- малолюдно

- накатисто

- на два дні

- бажано нове місце 

- гарні спуски і підйоми

- без надто сильних логістичних проблем 

Ого, скільки критерії, подумав я, і сів вивчати карти. А маршрут все не приходив до голови. Аж раптом, згадую, що ніколи не був на досить відомому карпатському хребті, який розділяє Закарпатську область і Львівську - Вододільний хребет з найвищою точкою - г. Пікуй (1408м). Єєєп - напрямок є, далі справа за планом! (: Малювання нитки маршруту, аналіз градієнтів, відстаней, часу, вивчення карт та розкладу руху поїздів - план готовий! 

1.

Вихідні - поїхали!

Традиційно - більше фото

Дах Старого Світу - Монблан 4810

Періодичне обертання свого тільця під сонцем на пісочку/гальці/камінні під вмиротворюючий шум хвиль протягом тривалого часу не є нашою пристрастю (саме так, вузько, ми уявляємо класичний відпочинок на морі ((: ). А ось декілька днів такого відпочинку після прекрасних, чарівних, неймовірних гір - це саме те що треба! Але, стоп! - море було потім.. спершу прекрасність!

традиційно, фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

1. 

Дана розповідь покликана розповісти про наш варіант сходження на вершину гори Монблан (4810) класичним маршрутом - акліматизація, нитка маршрут, вузлові точки, ціни, терміни і тд. - все те, що може частково допомогти вам здійснити власне сходження. Дана розповідь не є інструкцією по сходженню. Інформації про добирання, проживання не в горах, харчування, ціни і тд. буде не багато. Якщо виникнуть питання, відповідей на які ви не знайдете нижче, залишайте коментарі, залюбки відповім. Також хочу попередити, що з 2019 року вступають в дію певні правила сходження на Монблан по класичному маршруту з Французької сторони гори, а саме отримання дозволу на сходження. Дозвіл являтиме собою резервацію одного з трьох притулків, які є на маршруті. Більш детально читайте тут 

Запрошую у віртуальну подорож на схили Монблану!

За тиждень до Нового року

А пам'ятаєте казку про Дванадцять місяців, як дівчинка пішла взимку в ліс по підсніжники, і зустріла там 12 легенів, які виявилися місяцями року в людській подобі, і які допомогли дівчинці з підсніжниками, перетворивши на короткий час суворий зимовий ліс на весняний?
На жаль, нам не пощастило зустріти тих персонажів, але відчуття того, що десь поруч відбуваються саме такі події як описано в казці, не покидало нас протягом всієї мандрівки - на календарі 25 грудня, а в Карпати прийшла весна! - і як тут не повірити в казку?! Далі майже без слів, лишень відбитки того що бачили.

1. 

Запрошую зануритись в казку!

Велосипедом по Західних Бескидах

Обожнюю відчуття коли ідея, яка вже місяцями сидить в тебе в голові, трансформується в план, а той план успішно реалізується. Коли кожен кілометр задуманого візуалізується настільки, що виникає відчуття повного занурення. Коли передчуття пригоди не дає спати. Коли вкотре дивишся на ізолінії і відчуваєш приємну втому в ногах, і шум вітру у вухах!
Саме так було і цього разу. Ідея проїхатися по прикордонній частині Бескидів виношувалася вже давно, дозрівала, набирала сил, розросталася, і ось все готово, прогнози віщують безхмарне бабине літо, дерева одягаються в золото, виблискуючи барвами на сонці, а ми рушаємо в пригоду!
Поїхали!

1. Традиційно - більше фоток тут

Гуляючи над хмарами

Після третього спрацювання будильника, я вже майже не спав, хоча бажання не вилазити з-під ковдри і провалитися далі в приємний сон, було надзвичайно сильне. Короткотривала внутрішня суперечка, зважування за і проти, і от я вже на ногах з думкою - нууу, добре, ок, нехай буде поїздка.
Прогноз погоди тішив нас картинками сонечка, штилем і +1. Але то ж тільки прогнози. Добравшись до Надвірної задумалися чи варто їхати, оскільки натяку на сонце не було навіть маленького, а ми ж хотіли побачити сонце. Ще раз перевірили прогноз погоди, на цей раз на картинках були хмарки, які посунули і в наші думки. Але ми їх швидко звідти прогнали, коли глянули на стан атмосфери крізь вебкамери, виявилось що на висоті небо було без жодної хмаринки, світило сонце, і здавалось навіть щебетали пташки (: Ваганням прийшов кінець, і от ми їдемо на Кривопільський перевал на зустріч Сонцю!

1. 

І знову весна

Земля вкотре обернулася навколо Сонця і знову прийшла весна. Для мене існує дві весни - одна в місті серед будинків, машин і людей - вона переважно сіра, брудна, мокра, зимна, і, друга - в горах - чиста, пахуча, свіжа, красива, непередбачувана. Але не було би першої весни - не було би другої і навпаки, тому обидві повинні існувати, для відчуття контрасту і багатогранності життя.

Весну в місті можна спостерігати через вікно, не обов'язково контактуючи з нею. А весну в горах треба відчути всім тілом. Спробуйте відчути її спершу візуально, а потім збирайте речі і їде на зустріч з нею вживу - воно того варте! 

1. Медитація на гори і поівторохапальна терапія

Двадцять п'ятнадцять

 Новий рік це мабуть єдине свято в році, про святкування якого, говорять ще задовго до настання нового року. Які плани на Новий рік і де будеш святкувати - питання, якими починають обмінюватися ще навіть тоді, коли не почалася зима, і чим ближче до настання зміни років, тим ці питання стають інтенсивніші.
В багатьох людей склалися вже певні традиції святкування Нового року. І ми не стали виключенням. Традиційно наша компанія зустрічає настання нового року в горах. Цього разу ми обрали місце де мінімум комфорту і максимум романтики, де немає шуму міста, де тільки ти і декілька твоїх друзів, зорі, зимовий ліс і, звичайно ж - ГОРИ! Словами це не передати, можливо фотографії хоча б трохи спроможні відтворити весь той настрій. Тому запрошую до перегляду!

1. Поїхали! 

Осінь проводжали

Осінь це творча пора року, це час для роздумів і споглядання, це час збору урожаю, це час змін і переформатування, осінь це гриби, ожина, яблука, іній, бездонне синє небо, горіхи, гогодзи, всеможливі кольори, відсутність купчастих хмар і наявність химерних перистих, це тиша, це запах сухої трави, це тумани і яскраве сонце, це холодний вітер і короткі дні. Проявів осені безліч - в кожного вони свої.
Ловили момент насолодитися цим всім ще до переходу природи в наступну фазу круговороту - зловили, чим і ділимося з Вами!

1. Ранок був прохолодний, але неймовірний

Про особисті відкриття - Запрутські Ґоргани

Багато років тому викладач з картографії повів нас в Гаджину через Костричу. Стартували ми з Кривопільського перевалу, і от коли піднялися на перший горбок, на якому стоїть ретранслятор, викладач просвітив нас про гірські хребти і вершини, які були далеко навпроти - Покутсько-Буковинські Карпати, або як їх ще називають - Запрутські Ґоргани. Такі назви як Рокита Велика і Мала, Лисина Космацька, Грегіт, Ротило, Біла Кобила, були для мене тоді як якась мантра, яку важко осягнути і знайти її витоки. Таке сприйняття тої частини Карпат тривало ще деякий час, доки ми не зібралися туди на велосипедах, ось тут. Планували тоді через хребет Ліснів горами потрапити на Кривопільський перевал. В результаті, спромоглись тільки на Ліснів, далі обрали неправильну дорогу і спустились в Татарів. Спроба була не вдалою. Ще через деякий час, знову ж таки велосипедом, я таки потрапив на Рокиту. Але всі інші вище згадані вершини залишались для мене Терра Інкогнітою(: Хоча, ні, на одній якось таки довелось побувати
Коли наближаються вихідні, проблема вибору куди поїхати завжди актуальна. Але цього разу напрямок обрався досить швидко і без вагань - отже вирушаємо досліджувати Покутсько-Буковинські Карпати, або Запрутські Ґоргани.
Нитка маршруту - с. Микуличин - г. Костел - г. Рокита Мала - г. Рокита Велика - г. Маковиця -  г. Штеришора - г.Лисина Космацька - г. Ротило - г. Гордя - пер. Ріжі - Ворохта
Трек маршруту можна скачувати. Для ти, кому зручніше GPSies - трек

1.

Кострич - Маришевська, або прогулянка в околицях Чоргогірського хребта

Кострича це одне з улюблених місць. Кожного разу прогулюючись полонинами з видам на Чорногірський хребет відкриваю для себе щось нове. Цього разу випробували швидкий маршрут на цей хребет від КПП Карпатського Національного парку (дорога на Заросляк, Завоєли). По карті шлях виглядає коротким без надмірних взлетів і надмірних напружень. Якшо ви очікуєте фрази "але це зовсім не так", то спішу вас розчарувати - наші сподівання виправдались, не часто так буває, але підйом був легким і досить швидким! але все про все по черзі.

1.

Про змінність незмінного, або про зимові Карпати

Ви помічаєте ранки? Ви помічаєте вечори?
Для мене кожен ранок це споглядання за станом неба, за тим на скільки сонце змістилось відносно схилу гори, якого кольору хмари, як швидко диск сонця встає з-за горизонту, чим пахне вітер і куди гонить хмари... Цей процес триває не довго, але часу використаного для медитативного споглядання, достатньо для усвідомлення того, що завтра знову буде ранок і він буде зовсім інший, ніж сьогоднішній!
Для мене кожен вечір це є споглядання за станом неба, за тим на скільки сонце змістилось відносно схилу гори, якого кольору хмари, як швидко диск сонця сідає за горизонт, чим пахне вітер і куди гонить хмари... Цей процес триває не довго, але часу використаного на медитативне споглядання достатньо для усвідомлення того, що завтра знову буде вечір і він буде зовсім інший, ніж сьогоднішній!
Ідентичні процеси з не ідентичними наповнюваними.
Витратьте декілька хвилин і побачте свої ранки і свої вечори - Ви будете здивовані наскільки вони різні щодня, хоча знаходяться в незмінному замкненому циклі.
Витратьте декілька днів на мандрівку Карпатами з ГориНаші і зарядіться цілющою енергією гірських зимових ранків і вечорів!
А ось мої ранки і вечори.

1. Іноді дуже поспішаєш, але перед таким ранком неможливо не зупинитись

План Мармароси

Гуцульськи Альпи, або Мармароський масив завжди манить до себе своєю неподібністю на інші частини Українських Карпат. Перша моя вилазка на Мармароський масив, відбулась вже досить давно. Всі наступні поїздки, ми планували на період, коли гори ще були вкриті снігом. Не знаю які були мотиви, мабуть, не бажання зустрічати велику кількість людей, чи насолоджуватись чудовими краєвидами ще засніжених верховин - я вже не пам"ятаю.
І ось, надумали ми потрапити на Мармароси в період коли ще немає снігу. Хочу вам сказати, що і без снігу ті гори прекрасні!

1. Ось що з того вийшло (тиснемо детальніше)

Про віддзеркалення

Мабуть у кожного є своя улюблена пора року, в мене це осінь. Є безліч причин чому саме так - родився восени, пора коли ще тепло, але немає різних надокучливих мошок (переважно((: ), гриби, ягоди, море фруктів, горіхи, запахи, кольори, прозорість неба... сов он, сов он. Якщо заглиблюватись в роздуми про осінь, то для мене це є своєрідним підсумком року в природі - кожен сантиметр простору відображає виспаність після зими, набирання соків весною, вбирання тепла влітку. Також осінь благодатна пора для фотографічної фіксації стану того що довкола нас, адже прозорість повітря, і нескінченна палітра кольорів змусить зупинитись на мить і задивитись в далечінь навіть невиправного прагматика. Була в мене така малеееесенька мрія пофотграфувати відображення осінніх барв у воді (можливо банально, але це ж моя малесенька мрія!) і ось трапилась нагода - запрошую у віддзеркалення!

1. 

Сніг снігом, але..

... Осінь МАЄ бути!

1.

Театр Сміху, або..

...або про похід через хр. Кострич, урочище Ґаджина на Чорногірський хребет з дуже веселою групою акторів, режисерів і просто чудовими людьми.  

Отже, короткий огляд подій:

нижче, ще багато цікавого

Блукання місцями, де давно не бував

Цього разу колєга запропонував поїхати відсвяткувати його ДН на Свидовець. Якщо не враховувати Близницю, то не був в тому районі років 7. Чесно кажучи, не дуже подобається мені туди ходити, оскільки хаос в розбудові Драгобрату і майже автобани на самому хребті з купою машин і людей - позбавляють мене відчуття відірваності від світу, ну, думаю, ви розумієте... Тим не менше погоджуюсь на поїздку, оскільки цікаво побачити, які зміни відбулись там. Маршрут прокладали на ходу. В планах було зайти кудись в район Догаськи, чи Трояски. Що з того вийшло, дивіться далі.

 
1. Погода була чудова

І дощ нам не стане на заваді

Дивлячись на прогноз погоди, який був на минулих вихідних, думка про похід ставала все примарнішою, але подзвонили друзі і запропонували спільно прогулятися горбами, тим паче, плани щодо маршруту збігалися. Лінь зникла, наплічник напхав непромокаючим одягом (хоча не промокає тільки листове залізо((: ), і вперед.

Ідемо в Гуту. План такий: йдемо по чорному маркеру через Плаєк на Ігровець, звідти на Боревку, Сивулі, Рущина, Бистриця з водоспадами, маршрутка додому. Але то ж тільки плани, як все було насправді дивиться нижче.

1. Полонина Середня і гора Висока. Так, стоп, в планах такого ж не було..!

Забіг на ПІЧ

Ще одні вихідні і ще одна поїздка - їдемо в Криворівню, але перед тим на Піп Іван. В планах було заїхати в Дземброню, збігати на ПІЧ і десь там заночувати, потім по можливості сплав на Черемоші і затусити на фестивалі в Криворівні

1.