Гуляючи над хмарами

Після третього спрацювання будильника, я вже майже не спав, хоча бажання не вилазити з-під ковдри і провалитися далі в приємний сон, було надзвичайно сильне. Короткотривала внутрішня суперечка, зважування за і проти, і от я вже на ногах з думкою - нууу, добре, ок, нехай буде поїздка.
Прогноз погоди тішив нас картинками сонечка, штилем і +1. Але то ж тільки прогнози. Добравшись до Надвірної задумалися чи варто їхати, оскільки натяку на сонце не було навіть маленького, а ми ж хотіли побачити сонце. Ще раз перевірили прогноз погоди, на цей раз на картинках були хмарки, які посунули і в наші думки. Але ми їх швидко звідти прогнали, коли глянули на стан атмосфери крізь вебкамери, виявилось що на висоті небо було без жодної хмаринки, світило сонце, і здавалось навіть щебетали пташки (: Ваганням прийшов кінець, і от ми їдемо на Кривопільський перевал на зустріч Сонцю!

1. 

2. Ворохта зустріла нас свинцевим небом, але ми впевнено рухалися в напрямку над хмарами (: 

3. І ось воно сонце! Почало пробиватися крізь хмари на підйомі на Маковицю, може то місцеві буддисти там нашаманили 

4. Краєвиди були дуже загадкові

5. Ніби природа ховала від нас якісь скарби

6. А ми рухалися все вище і вище 

7. Часом з туману виринали кимось прикрашені дерева 

8. Часом зупинялися щоб побачити як в цьому величезному казані твориться магія 

9. 

10. Ми впритул наблизилися до межі  

11. 

12. На верху Кострича, булла ідеальна погода, сонце не просто світило, а ще й добряче гріло - це не могло не тішити!  

13. За час підйому долини також очистилися від важких налитих свинцем хмар

14. Повітря було чисте і можна було побачити дуууже далекі вершини

15. Сонце почало хилитись за Чорногору, поливаючи схили золотом  

16. 

17. Сонцю казали добраніч на горі Маковиця 

18. Па-па гори, скоро побачимось!!