Дах Старого Світу - Монблан 4810

Періодичне обертання свого тільця під сонцем на пісочку/гальці/камінні під вмиротворюючий шум хвиль протягом тривалого часу не є нашою пристрастю (саме так, вузько, ми уявляємо класичний відпочинок на морі ((: ). А ось декілька днів такого відпочинку після прекрасних, чарівних, неймовірних гір - це саме те що треба! Але, стоп! - море було потім.. спершу прекрасність!

традиційно, фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

1. 

Дана розповідь покликана розповісти про наш варіант сходження на вершину гори Монблан (4810) класичним маршрутом - акліматизація, нитка маршрут, вузлові точки, ціни, терміни і тд. - все те, що може частково допомогти вам здійснити власне сходження. Дана розповідь не є інструкцією по сходженню. Інформації про добирання, проживання не в горах, харчування, ціни і тд. буде не багато. Якщо виникнуть питання, відповідей на які ви не знайдете нижче, залишайте коментарі, залюбки відповім. Також хочу попередити, що з 2019 року вступають в дію певні правила сходження на Монблан по класичному маршруту з Французької сторони гори, а саме отримання дозволу на сходження. Дозвіл являтиме собою резервацію одного з трьох притулків, які є на маршруті. Більш детально читайте тут 

Запрошую у віртуальну подорож на схили Монблану!

2. Les Cimes

В Шамоні ми добралися вже коли ніч накрила долину. В запланованому кемпінгу зупинитися нам не вдалося, оскільки не було вільних місць, нетривалі пошуки привели нас до кемпінгу в сусідньому селищі - Les Cimes

3. Ранок, виповзаю з намету, протираю очі і стою декілька хвилин з роззявленим ротом, милуючись навколишніми красотами. Яскраве сонце запалює верхівки засніжених вершин, світла стільки, що здається наша зірка почала світити в рази яскравіше, а льодовики так близько, що от от змию їхньою водою сон з обличчя - ввау ефект досягнуто!

4. В оточені неймовірно красивих гір готуємо їжу, збираємося і переїжджаємо в Les Arolles - цей кемпінг трохи дорожчий, але перевага його в тому, що він розташований за 7 хв пішки від центру Мекки Альпінізму - Шамоні, що є досить зручно.

5. Шамоні - це невеличке містечко, яке захопило нас відразу своєю красою. Склалося враження, що тут для кожного будинку, кожного двору чи господарства приписаний окремий ландшафтний дизайнер і архітектор - все що там створене не природою дуже гармонійно вписується в рельєф, рослини, гори! Неймовірний симбіоз. 

6. Крім того містечко живе бурхливим життям, тут ви знайдете розваги на будь який смак і ціну - від прогулянки чудовими стежками на схилах навколишніх гір до польотів на параплані над долиною Шамоні чи шопінгу в магазинах відомих на весь світ брендів (:

7. Про столицю альпінізму можна розказувати дуже багато, але рухаємося далі і переходимо до акліматизаційної програми. Якщо у вас виникнуть запитання - пишіть в коментарях - залюбки відповім.

традиційно, фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

Акліматизація.
Акліматизація - це процес звикання організму до умов недостатньої кількості кисню, які є на висоті. Чітких планів щодо акліматизаційних виходів (виходів на висоту) в нас не було, тому діяли по факту(:

8. На другий день перебування в Шамоні стартуємо на гору, яка височіє над містечком - Бревент (2525 м). Висота гори не є достатньою для акліматизації, але для розминки годиться. Нам ооосссьь на ту скельну башту. 

9. Оскільки прогноз погоди на той день не був на 100 відсотків сприятливим для прогулянки тими прекрасними горами, ми досить швидко набрали висоту і вже за 4 години, стояли на відмітці 2525м 

10. Шамоні з висоти 

11. Хмари з масиву Монблана виглядали загрозливо, але дощу так і не було, тому ми, не поспішаючи, поверталися в цивілізацію 

12. Наш маршрут починався і закінчувався прекрасною лісовою стежкою - альпійський райшток ((: 

13. Наступного дня купуємо мультипас - багаторазовий абонемент на підйомники/трамваї в долині Шамоні (детальніше читайте за посиланням), сідаємо на підйомник і рухаємося на вершину гори Aiguille du Midi - (Агюль ді Міді) 3842м. 

14. З вершини цієї дуже красивої гори починається багато різних альпіністських маршрутів і один з них -  маршрут Космік або Три Монблани - більш фізично і технічно складніший, ніж класичний маршрут на Монблан . Але наша мета - акліматизація, сніжні заняття, робота в зв'язці і тд. 

15. Тренуємося. Звикаємо до висоти

16. Вид на Aiguille du Midi з плато. Звідти ми прийшли і туди поверталися 

17. Після декількох годин тренувань на плато, повернулися на вершину, відвідали музей, походили чудернацькими платформами, мостами, і оглядовими коридорами, побігали по сходах (для більш ефектного відчуття висоти - було смішно (((: ) - відтягували час спуску, щоб організм довше побув на висоті (: Процес адаптації організму до умов висоти дуже індивідуальний, але, в будь якому разі, чим довше і плавніше ви акліматизовуєтеся, тим легше буде на сходжені. Часу на більш тривалу акліматизацію в нас не було, оскільки в прогнозах погоди вимальовувалося гарне погодне вікно і ми хотіли ним скористатися.

традиційно, фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

Сходження.

18. Наступного дня переміщаємося до трамвайної станції Ле-Фаєт (Le Fayet) в містечку Сен-Жерве-ле-Бен. З цього містечка починався наш шлях до вершини Монблана. 

19. План був простий - на трамваї (Tramway du Mont-Blanc) піднятися до висоти 2380м (кінцева станція) - перейти до притулку Тет-Рус, заночувати там в наметі, потім піднятися до притулку Гюте, заночувати там і звідти спробувати вийти на вершину.

20.  Година мандрівки з неймовірними краєвидами і ми телепортувалися з 560 м н. р. м. до 2380 м н. р. м. Ціна такого задоволення 37 євро в один бік, або ж можна скористатися мультипасом, про який йшлося вище.

21. Далі починається піша частина маршруту. Від кінцевої станції трамвая до притулку Тет-Рус (Refuge de Tete Rousse) доведеться подолати близько 3,5 км і майже 1000 вертикальних метрів.

22. Майже на місці. За кам'яною грядою лівіше від притулку знаходиться кемпінг. Нам туди 

23. Після двогодинного переходу, добрячого намокання, затишок намету дарував нам радість (: 

24. Кемпінг на Тет-Русі. Він безкоштовний. Воду можна набрати з льодовика оонн там біля жовтої будки. 

25. Притулок Тет-Рус

26. Їдальня притулку. Тут можна поїсти, поспілкуватися, погрітися навіть якщо ти не живеш тут (: Ціни на їжу і напої європейські гірські ((: В їдальні є спеціальне приміщення, де можна самому готувати їжу на пальнику. Загалом гарне атмосферне місце. Ночівля тут коштує 52,5 євро. 

хочу нагадати, що фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

27. На вечір хмари почали розходитись, останні промені сонця підпалили схили гір і льодовиків. А ми тішилися що погода налагоджується - завтра вихід на 3800 в притулок Гюте

28. Декілька слів про етапи сходження на Монблан класичним маршрутом, в більшості випадків їх є 4: 

Перший етап: підйом до притулку і кемпінгу Тет-Рус 

Другий етап: Тет-Рус - притулок Гюте 

Третій етап: Гюте - вершина Монблана - спуск на Тет-Рус

Четвертий етап - Тет-Рус - Ле Фаєт (або ін. населений пункт)

Часто другий і третій етап, а іноді і четвертий об'єднують, тобто здійснюють вихід на Монблан з притулку Тет-Рус і туди ж повертаються, а деколи навіть спускаються в Ла-Фаєт, але для такого потрібна хороша фізична підготовка і акліматизація. Оскільки акліматизація у нас була не дуже хороша, ми обрали більш тривалий і дорожчий (ночівля в притулку Гюте не з дешевих) варіант, але менш виснажливий. 

План на завтрашній день - перехід Град Кулуару (в центрі фотографії), набір майже 600 вертикальних метрів по крутонахиленому схилу, часом з нескладним "п'ятірочним" лазанням, вихід до притулку Гюте (на фото це сіра невеличкий сфероподібний об'єкт на гребені справа вгорі)

29. Спробували вийти досвіта, але надокучливий дощ змусив нас сидіти в їдальні притулку і чекати. Чекали ми не надто довго, дощ вщух, хмари почали розходитись, ніч змінилася днем - пора йти. 

Ми на фоні Гранд кулуару - відоме і дуже небезпечне місце. Підхід до кулуару проходить по правому схилу скельного масиву в нас над головами, а не по лівому, так як пішла група перед нами (видно на фотографії людей на скельному масиві в нас над головами ліворуч).

30. Гранд кулуар. Перед поїздкою багато разів чув про це місце, про те яке воно небезпечне, і навіть забирає життя людей. Намагався знайти фотографії чи описи цього кулуара, але інформації знаходив не багато.

Гранд кулуар являє собою крутий осипний схил, між двома скельними гребенями, з шириною в місці переходу близько 60 - 70 метрів. Гранд кулуар це місце частих каменепадів, і, залежно від погодних умов, інших чинників, які ускладнюють рух по такому рельєфу - сніг, лід, текуча вода і тд. Для того щоб безпечно перейти (пробігти) це місце, потрібно рухатися по одному, причому інші учасники групи повинні спостерігати за станом кулуару і, в разі небезпеки, давати відповідні команди. Рухатися треба уважно і швидко. Через весь кулуар натягнутий трос, за який можна притримуватися (страхуватися до нього я би не радив, він провисає і буде тягнути вас вбік від стежки). Стежка вздовж тросу натоптана не дуже добре, а ось вище від троса на декілька метрів - дуже добре, тому, як на мене, нею можна рухатись швидко з меншою кількістю перешкод у вигляді каміння, а отже безпечніше. 

 31. А ось і стежка вище тросу. 

Гранд кулуар - небезпечне місце, але якщо робити все чітко, правильно, і злагоджено, то ви, мабуть, навіть не помітите як його пройшли! (: 

32. Після проходження Гранд кулуару, нас очікувала "стіна" з перепадом висоти близько 500 метрів. Пересування тут досить різноманітне і цікаве, в потенційно небезпечних місцях є троси до яких можна і треба страхуватися. 

33. Більша частина "стіни" йдеться ногами добре набитою стежкою, де-не-де є не складні підлази, іноді підйом нагадує рух по великих крутих кам'яних сходах.

34. Весь маршрут проходимо в касках, оскільки багато живого каміння, яке з легкістю може покотитися вниз через не уважного "туриста", або силу тяжіння, фізичне вивітрювання і тд. 

35. Тим часом хмари відступали і погода нас тішила казковими краєвидами. До речі, ось там справа внизу ліворуч від сніжника сумує наш намет (: 

36. Ближче до закінчення "стіни", появився сніг - результат нічного дощу (: Оскільки каміння стало слизьким, подекуди покрите тонким шаром льоду - ми вирішили одягнути кішки. Йти стало набагато легше і впевненіше, навіть на ділянках де доводилося лізти 

37. Чим ближче до закінчення "стіни", тим лазальних ділянок стає більше, але як було сказано нижче - пересування по тих скелях не є складним. Уляна рветься в бій. 

38. Краєвиди захоплювали!

39. "Стінне" сходження закінчується на платформі старого Гюте (притулку)

40. Далі стежкою виходимо на сніжний гребінь, а там... 

41. а тамм - дух захоплює! 

42. а також рукою подати до притулку Гюте

хочу нагадати, що фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

43. Refuge du Goûter - найвищий гірський притулок в Європі, знаходиться на висоті 3835м. Ціни тут відповідні (: - одне ліжкомісце вам обійдеться в 65 євро при онлайн резервації. Якщо вам не вдалося зарезервувати місце через інтернет, то можна домовитися на місці, при умові що є вільні місця, в такому випадку доведеться заплатити 83 євро. 

44. Притулок сучасний, з великою просторою їдальнею, де також є спеціальне приміщення для готування їжі на пальниках. Води у вільному доступі в притулку немає. Топили сніг. 

Номери - це великі кімнати з двоповерховими ліжками, з постіллю, орієнтовно на 20 людей. 

Деякі особисті суб'єктивні негативні враження: відпочивати в кімнаті для мене було важко, оскільки приміщення дуже погано вентилюється, задуха і висота змушували мене багато часу проводити на вулиці. Їдальня в притулку відкривається в 2 ночі і закривається в 2:45 - треба оперативно все встигнути зробити. Я, чесно кажучи, не розумів за що ми заплатити 83 євро.. Як на мене, то кращий варіант підніматися відразу з притулку Тет-Рус, але для цього знадобиться хороша фізична підготовка і акліматизація. Багато людей саме так і роблять. 

Хочу повторити, що це моя суб'єктивна думка (: 

45. Дуже хотів потрапити на балкон притулку на заході сонця. Мені це вдалося - я задрімав, але сонце само мене розбудило заглянувши своїм сонним промінням у вікно притулку. То було неймовірно!! 

46. Стояв на балконі з роззявленим ротом, чи то від захоплення чи то від того, що вітер збивав часте дихання.. і літав над тими горами купаючись в золотому промінні - гіпоксія чьо (: 

Потім були спроби заснути, навіть якісь трохи вдалі (: 

хочу нагадати, що фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

47. Перші промені сонця ми зустріли вище рятувального притулку Вало. І стало якось відразу приємно, лише вітер дошкуляв, але не сильно.

Сон (хоча то важко було назвати сном ((: ) наш закінчився в 2:00, швиденько зібралися і пішли кип'ятити воду для "харчів" і на чай. Поїли (Уляна так і не змогла в себе запхати харч (: ), залишили зайві речі, вийшли з притулку, зв'язалися і почали свій штурмовий вихід. Внизу світилося Шамоні як окрема галактика, а над головами весь Всесвіт, сніжну серединку розсікали каравани ліхтариків - захоплювало!

З притулку стежкою ми піднялися на сніжний гребінь, який вивів нас на широкий схил гори Дом дю Гюте. Підйом досить крутий, але йшлося легко. Ще зусилля і ми вже біля Вало. 

 Хотіли зайти всередину, але хтось сказав що там купа народу набилося - ми туди вже і не пхалися (: сьорбнули чаю і пішли далі. 

48. А далі маршрут перетворюється на гарну українську пісеньку про дерево ((: тільки тут замість дерев були жандарми з крутими підйомами і гребенями. 

49. А ось і жандарми, а за ним ще парочка ((:  Хтось сказав шо їх є 6, хоча мені здавалося, що їх значно більше ((: 

50. Невдовзі ми побачили вершину, правда наразі тільки у вигляді тіні (: 

51. Ще декілька підйомів...

52. Погода була хорошою, відповідно людей на маршруті багато. А ви бачите де вже Вало? ((: 

53. Тут вже до вершини рукою подати. 

Підйом виснажливий, але в таких погодних умовах, які були у нас - сонячна ясна погода, з незначним мінусом, і помірним вітром - технічно простим. 

54. Через 5год 30хв після виходи з Гюте ми вийшли на вершину. 

55. 

56. Фотографії, чайок, шось перекусити, і йдемо вниз. По-трохи почала давати про себе знати висота

57. Альпи! 

58. На спуску нас всіх почало добряче накривати - прояви висоти давалися в знаки, йшлося важко і повільно, на кожному привалі хотілося прилягти, боліла голова. 

59. Кажемо па-па Монблану і Вало 

60. А ось так виглядає схил на Дом дю Гюте, йти в темряві вгору якось навіть психологічно легше (((: 

61. Добралися до Гюте, там мали планово відпочити. Спуск до притулку зайняв 3 години

62. Якось так ((: 

63. Після двох годин відпочинку, ми добряче відновилися і почали спуск до наметів, який зайняв в нас ще близько 2 години

64. І от ми вдома, ну ок, не дома, а в наметі, але то майже як дома! (: До речі, як думаєте, що це за споруда така за наметами? 

 65. Ось так виглядає "стіна" з всіма її складовими в хорошу погоду.

66. Проводжаємо сонце за гори, а самі відправляємося спати з думкою про ще одну здійснену мрію! 

хочу нагадати, що фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

67. Спалося дуже добре, але прокинувшись вранці відчув, що в мене набрякло лице. Спершу не звернув на то уваги, але коли пройшовся декілька метрів до туалету, зрозумів - щось не так. Набряк збільшувався, виглядало на те, що з організму не виводилася рідина, прийняв сечогінне, швидко зібралися і вниз, швидко вниз. 

 68. Втрачаючи рідину (таблетка почала діяти) і висоту - ставало значно легше, набряк зменшувався, а потім взагалі зник. Всі мої попередні виходи на висоту жодного разу не мали такого прояву. Зробив висновок, що недостатня акліматизація спровокувала дану поведінку організму - приділяйте акліматизації значно більше часу і все буде добре. Якщо ви обмеженні в часі і на акліматизацію не вистачає днів, раджу робити сходження повністю пішохідним, організм тоді краще адаптується до висоти.

69. На спуску зустріли мешканців цих пустельних схилів - людей практично не бояться (: 

70. Сходження завершене, Гора нас пустила і успішно відпустила, мерсі (: 

71. Повернулися в кемпінг, сушимося ((: 

72. Ну все, тепер сходження точно закінчене ((: 

хочу нагадати, що фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

Сходження закінчене, але подорож триває, і тепер, як годиться треба повалятися десь на тепленькому морі, що ми і зробили. Вирішили їхати в Словенію, і там шукати дикий пляж. Ми його знайшли, він був прекрасний!

Адріатика

73. Moon Bay 

74. Наш табір 

75. Ось таким ми побачили ранок перед від'їздом. 

фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

Хочу нагадати, що дана розповідь не є інструкцією по сходженню. Якщо у вас немає досвіду сходжень, будь-ласка, знайдіть інструктора, відвідайте заняття альпсекції - отримайте досвід, а вже потім в гори! 

Бажаю всім безпечних і прекрасних гір!