Західні Бескиди - світ неймовірних трейлів

Минув рік від моменту мого знайомства з затишними і чепурними Західними Бескидами. Ще на початку тієї подорожі я зрозумів, що то любов з першого погляду, і, що, я обов'язково туди повернусь. І ось, дочекавшись знову осені - пора, коли гори випромінюють настільки сильні феромони, що встояти неможливо, не дивлячись ні на які перешкоди - я знову прокладаю маршрут, вивчаю метеокарти і прогнози погоди, готую велосипед - я в передчутті надзвичайної пригоди!

1. Ось такі вони зелені Західні Бескиди - кордон Польщі і Словаччини 

Отже, перевірте тиск в колесах, розблоковуйте підвіску і вйо на бескидські трейли!

Більше фото за посиланням

Вступ. Для кращої візуалізації (:

А тепер - в дорогу!

2. Поїздка була запланована у форматі байкпекінг (Bikepacking) - нарешті я знайшов заокеанське слово і ціле поняття, яке описує тепер вже мій улюблений стиль велоподорожей (: 

3. Закарпаття вже прокинулося сонцем, тільки гори ще дрімали під пухнастою ковдрою хмар. 

Цього разу вхідною точкою в мандри, стала кінцева минулорічна точка - с. Малий Березний, де ми перейшли кордон з Словаччиною і опинилися в селі Убля, звідки і почалася наша триденна пригода.

4. Велосипед справжнього байкпекера і байкпекера, якому подобається легкий велосипед, і який не береже свою спину (поки що ((: ). 

Для декількаденних автономних поїздок потрібне те ж спорядження, що і для звичайного пішого походу плюс ремнабір для велосипеда, запасні камери і тд. І все це треба тягнути на собі або на байку. 

Пакування

Оскільки Роману комфортніше їхати з легким рюкзаком, більшість спорядження він розподілив рівномірно по велосумках, так, щоб вага була збалансована і велосипед залишався добре керованим. (велосипед зліва)

Плюси такого пакування: не завантажена спина, хороший накат на асфальті. Мінуси: значно менша плавність керування, особливо на гірських технічних ділянках, підйомах і спусках; оскільки вага велосипеда збільшується на декілька кілограм - важче проходити завали, перетягувати велосипед через повалені дерева, перешкоди і тд., якщо таке трапляється на маршруті (а воно таки трапляється ((: ) чи штовхати ровер в пекельний апхіл - таке теж буває ((:

Мій варіант (велосипед справа) передбачає більшість вантажу везти в рюкзаку, на велосипед я кріплю пакунок з близько двома кг спорядження. Плюси - велосипед залишається добре керованим, і маневреним; легко долати перешкоди. Мінуси: напруження спини; зменшення ресурсу витривалості 5 точки (: (але хороший велопамперс усуває цю проблему). 

Вага спорядження. 

В останній поїздці все спорядження, яке я брав з собою разом заважило 11 кг, з яких 2 кілограми кріпилося на велосипед - намет, підстилка для намету, дві запасні камери; 7 кг - вантажу + 2 кг води - в рюкзаку. Якщо вам цікавий детальний список спорядження, пишіть в коментарях, залюбки поділюся досвідом.

Як ви бачите, вага рюкзака зі спорядженням, водою і їжею на 3 дні подорожі досить невелика, і ви, мабуть, подумали, як так? мабуть якась капєц дорога снаряга? Насправді ж, все значно простіше - більшість необхідних речей куплені на Аліекспрес (: - намет, спальник, легкий пуховик, пальник - тому бюджет на спорядження не є захмарним. Якщо  вам цікаві посилання на конкретне спорядження - пишіть в коментарях, залюбки поділюся. 

5. Без бумажки ти букашка ((: В українських прикордонників мабуть є цілий відділ по підготовці цих суперталончиків! (: 

6. Кордон пройшли досить швидко, і вже через кілометр після виїзду з зони контролю, наші педальні коники муркотіли і шурхотіли листям в залитому сонцем осінньому лісі. Медитативні велозвуки довелося приглушити повним стопом, коли почув десь зовсім поруч голосне рикання. Звукові ефекти підсилилися візуальними - переді мною, на відстані 50 метрів чухав спину і кликав самок благородний олень!! вперше за купу років мандрів горами побачив цю тварину в дикій природі - прекрасність! Сфотографувати не вдалося, поки витягував телефон - він собі кудись побіг у пошуках оленичок ((: Наступного дня, ми отримали ще один шанс побачити цих гарних тварин в рідному для них середовищі. Для довідки, в Словаччині покаранням для тих, хто незаконно вб'є оленя, буде два роки в'язниці і багато тисяч (близько 15) євро штрафу. Може і в нас колись так закони запрацюють.. 

7. Перший прокол в Ромка (за всю подорож їх було у нього три), боковий проріз, герметик в камері не врятував. 

А позаду "Нива" на бляхах, до речі (((: 

8. Декілька слів про маршрут. Гірська частина минулорічної подорожі закінчилася тут, а цьогорічна - тут почалася. З Нової Седліци ми рухалися до хребта, по якому проходить Словацько - Польський кордон, щоб потім рухатися по ньому на північний - захід до гори Кругляк, звідки спуститися одним з відрогів в польське селище Цісна, піднятися на хребет Високий Діл, спуститися з нього і переїхати до вузькоколійної станції Бальніца, виїхати знову на Словацько - Польський кордон і рухатися в сторону перевалу Руске Седло, спуск до водосховища Старіна, м. Сніна, Снінський Камень, Убля. Сніну і Снінський Камен довелося відкласти до наступної подорожі. Більшість маршруту пролягала по прекрасних стежках (сінгтрейлах) в букових лісах Бескидів і лісових дорогах. Асфальт на маршруті теж був, але загалом не багато - ~60 км

 9. Підйом 

10. Підйом був неймовірно кайфовим!

11. Виїхали на хребет - погода прекрасна, стежка - неймовірна, ліс пахне осінню, повітря наповнене теплом - нірвана! 

12. Для вас, можливо, це просто ліс, а для нас, то шурхіт листя, дихання, вітер, внутрішній неймовірний крик від задоволення - хотів би щоб кожен то відчув!

13. Ліс змінювався полонинками, де відкривалися неймовірні краєвиди - рівень ендорфінів зашкалював

14. Зелені хвилі Карпатського моря

15. Майже на вершині гори Ряба Скала

16. Наш шлях 

17. г. Дюрковец.

18. Зустріли на вершині місцевого райдера, поговорили, обмінялися контактами, казав шо гарний ми собі маршрут придумали (: 

19. Спуск! Він був шикарним!

20. Сонце невпинно котилося за горизонт на спочинок, і нам вже час був задуматися про ночівлю 

20. Зупинилися на стоянці в лісі перед виходом на полонину, ось там внизу (: Залишили рюкзаки, взяли байки і пішли проводжати сонце з вершини гори Плаша. На задньому плані гора Дюрковец, звідки ми приїхали

21. Ромко трохи політав, а я погасав (: Відео на момент написання розповіді ще десь в кузні (: 

22. Ейфорія

23. Сказали Сонечку па-па, на завтра воно мало ховатися за хмарами, але то все завтра, а зараз спатиии!

Більше фото за посиланням

24. Прогнози справдилися і наступний день зустрів нас похмуро і холодно. Вранці не дуже хотілося вилазити з намету - за бортом +3 і вітер - готували їжу не вилазячи з спальників. Залили, засипали в себе гарячого, і життя стало яскравішим - тепер можна і у відкритий космос (: 

25. Хоч навколо і було похмуро і дуло холодом - гори були прекрасні!

26. Перед горою Кругляк звертаємо на відріг основного хребта і рухаємося в польське селище Цісна 

27. Відріг виявився досить горбистим і ми, часом, змінювали стиль пересування на ходячий 

28. Але, все ж таки, більше було ось такого - неймовірні спуски по лісових трейлах!

29. Спустилися ми з хребта на лісову дорогу, яка пролягає вздовж хребта, і покотилися нею в Цісну 

30. Проїжджаючи в селищі повз різні харчевні, спокусилися на запах чогось смачненького і заїхали в один з них на обід. То був стилізований під лемківську корчму ресторанчик, де звучали українські і польські народні пісні і було пусто. Серед великої кількості пропонованих в меню незнайомих страв, обрали знайому - пельмені. Але, коли їжа потрапила на наш стіл, ми були досить здивовані, оскільки тарілка була заповнена бульйоном, в якому плавало декілька пельменів ((: Мабуть пельмені по лемківськи ((: було смачно, але мало. Пані, яка нас обслуговувала, навіть турботливо перепитали, чи ми хоч перекусили? (((: 

31. domeczki w Bieszczadach

32. Пельменна енергія вивітрилася ще на початку нашого шляху на хребет Високий Діл - підйом по лінії недіючого витягу, з градієнтом який навіть на половину не видно з фото - змушував нас страждати, погляд Ромка саме про це і повідомляє

33. Наші страждання зменшувалися прямопропорційно зменшенню градієнту 

34. Набрали крейсерську висоту - далі буде легше і кайфовіше! 

35. Страждальні лиця перетворилися на блаженні, бо.. ((: 

36. .. бо блаженство наступило у вигляді шикарного спуску!

37. І ще одного

38. І ще!!! 

39. Рівень ендорфіно - адреналіно - позитиво задоволення виріс до космічних масштабів! І це без перебільшення 

На фото початок декількакілометрового спуску, з неймовірним фловом, їдучи яким, декілька разів входив в стан велодзену ((: 

40. Спустилися ми на перевал Жебрак. Нічого жебрацьокого ми там не помітили, зате побачили що таке справжня санітарна чистка лісу 

41. А також лісовозну дорогу, яка по якості краща, ніж більшість доріг державного значення на території неньки... 

42. Декілька кілометрів асфальту, а потім ще декілька не асфальту, і ми на вузькоколійній станції Бальніца, яка знаходиться поблизу низького перевалу в хребті, по якому проходить кордон Польщі і Словаччини - так, так - ми знову на кордоні (: Залишаємося тут на ніч

Більше фото за посиланням

43. Спалося дуже добре і дуже тепло, особливо після допитого рому, і купленого пива з горішками - Роман постарався намутити ((: 

44. Ранок був досить теплий і сонячний, швидко поснідали - на цей раз вже не в наметі, і не в спальниках - і стартували. 

45. Попереду нас чекало приблизно 15 км трейлу по хребту-кордону до перевалу Руске Седло. Стежка спершу проходить через багато глибоких ярів, і через приблизно 3 км виходить вже на гребінь. 

46. Через 5 км від старту вийшли на планову (хребтову) висоту - приблизно 900м. Їхалося легко і досить не вимушено. Підйоми тут виїжабельні, не круті, що не могло не тішити!

47. А від спусків перехоплювало дух і мурахи бігали по шкірі ((: 

48. Третій день подорожі, а ми і далі на зв'язку з Дзеном!(: 

49. Трейловий кайф доповняли краєвиди багаторівневих горизонтів Західних Бескидів

50. Останніх 1,5 км перед перевалом - запаморочливий спуск, з хорошим градієнтом і швидкостями - то був екстаз! 

51. Ромко аж світиться від задоволення принесеного спуском. 

Перевал Руске Седло або Над Ростоками. 

52. Біля перевалу з Словацького боку є стоянка, з ось такою хаткою, де може поміститися до 7-8 людей, поруч є джерело, стіл і лавки, місце для вогню. Стоянка чистенька, хатка теж, навіть ніхто не насрав там (: 

53. Оглянувши стоянку, продовжуємо спуск в сторону водосховища Старіна (22км). Спуск шикарний, але Ромко знову пробився ((: 

54. Пізньоцвіт

55. Вся дорога до водосховища пролягає через природоохоронну територію, куди заборонено в'їзд автомобілям, винятками є люди, які мають приватні ділянки на території колишнього села Руске. Вздовж половини шляху, попри дорогу ростуть різні сорти яблук і горіхів. Пакували ті осінні дари несамовито! Смакота. Виглядало так, шо ніхто ті яблука не збирає, але поласувати ними вечорами приходять навіть зубри - це нам розказувала поліціянти (страж гранічна), яких ми зустріли на водосховищі. 

56. І ось, нарешті водосховище! Дуже мальовниче. Купатися в ньому заборонено, оскільки цю воду використовують для пиття в Сніні, Прешові і тд. 

Хмари розійшлися повністю, стало дуже тепло, справжнє бабине літо! Вирішили тут трохи залипнути. Година пройшла непомітно. В подальших планах був Снінський Камен. Але то не принципово, бо ми і так сюди ще вернемося, тому збираємося і їдемо, а там як піде (: 

57. Добралися до дамби водосховища. Ще трохи і цивілізація 

58. Виїхали на трасу. Дорога ідеальна, але ми відвикли від автомобілів за три дні, якось не приємно їхати. Плавний затяжний поворот - водії позаду нас сильно пригальмовують і дуже обережно обганяють, залишаючи багато простору для маневру - мене таке хороше відношення до велосипедистів дуже вразило, жоден водій нам не сигналив, типу, посунься - ти заважаєш!  

59. Ідеальним асфальтом і з чемними водіями ми докотилися до населеного пункту Стащин (Stakčín). Оскільки на Снінський Камен часу вже не було, вирішили розслабитись, з'їсти піци і випити словацького пивка. Знайшли досить цікавий заклад, один з залів яких, був обвішаний артефактами Другої Світової. Піца і пиво були шикарні, коли нам принесли рахунок - були приємно здивовані - за дві піци і по півтора пивка ми заплатили 10 євро (((: 

Більше фото за посиланням

60. Смачно поївши, і відпочивши - рушили в сторону кордону, до якого було трохи більше 20 км, а шлях, хоч і пролягав по асфальту (другорядному), був надзвичайно мальовничим!

61. На кордон вкотилися вже майже потемки, трохи очікування і ненька вітає нас розфігачиними дорогами - очікувано. Чекаючи перезмінки на кордоні, дізналися що їхати на Стрий не обов'язково через Ужгород, є коротший шлях на якому поклали хороший асфальт - через Ужоцький перевал (правда до нього треба доїхати з Малого Березного по не надто хорошій дорозі, але терпимій), після перевалу повернути на Бориню і таким чином виїхати на трасу Київ - Чоп. 

Вже їдучи в машині, ми старалися усвідомити яке ж круте місце ми для себе відкрили - Бескиди, ми обов'язково повернемося, чекайте нас!

Так і наступило 36 (: 

Статистика і маршрут тут

Фогорафії тут - там ви знайдете ще багато цікавого (: 

Слідкуйте за нашими оновленнями на Телеграм каналі

Підписуйтеся на нашу сторінку у Фейсбуці 

Пишіть коментарі, якщо виникли питання - залюбки відповім. 

Всім трейлів!