...
Весна цього року дозволила катати в горах досить рано, тому уже на кінець квітня сили і навички повернулися з зимової сплячки, а це означало, що можна приступати до реалізації планів, які народжувалися довгими зимовими вечорами - ююхууу!
Оскільки минулий велорік завершився (нуу, майже завершився) дуже крутою кількаденною поїздкою, вирішив продовжити такі ж подорожі в цьому році. За зиму багато планів було перенесено з голови на карту. І ось настав час обирати один з маршрутів і рушати в пригоду. Вибір впав на не найпростіший, проте, як на мене, найкрасивіший трек - від Рахова до гори Стіг - Шибене - Гринявський масив - Перкалаба - Памір - Верхній Яловець - Яблуниця - г. Скупова - Верховина - Ворохта
Все вже готове, залишилося знайти компанію, а це, виявилося, найскладнішим завданням в підготовчому етапі (: Пошук компаньйонів успішно провалився, тому після деяких вагань, розмов і відмазок - сідаю в поїзд і починаю свою триденну пригоду наодинці з горами, природою, собою!
1.
2. Оскільки маршрут починався в Рахові, то добратися туди не було проблемою - дизель-поїзд Івано-Франківськ - Рахів - наше всьо (: от цікаво чи дочекаюся я веловагонів на цьому напрямку ..?
3. Про спорядження і його комплектацію - їжджу на Canyon Spectral 6.0 140мм, спорядження і все необхідне закидаю в Osprey Escapist 25.
Декілька слів про пакування - вважаю що велобаули, особливо в горах, придумали велоненависники і взагалі обвішувати велосипед спорядженням то є великий гріх (втрачається маневреність і легкість керування велосипедом), тому грішу мінімально (: а тепер перелік спорядження і його упаковка:
- Рюкзак - спальник (900гр), 100гр балон газу, пальник без шлангу, 0.5л металічне тонкостінне горня, ложка, штани, мембранна куртка, футболка, труси, шкарпетки, пуховий светр, вітрівка, 7 пакетів сублімованої їжі, пачка хлібців, 3 снікерси (потрійні), перекус на перший день, 5 стіків кави, ліхтарик налобний, 2 павербанки, два кабелі, аптечка (бинти, перекис, кетанов, рукавички, активоване вугілля), насос (до речі, рекомендую Life Line - зручний і компактний (: ), 0.5л пластикова пляшка, гідратор -1,5 л (заповнюю до 2л), ніж, мультитул, запальничка, масло, документи, ззовні каримат (Therm-a-Rest Z-Lite), дуги від намету. Вага повного рюкзака з повним гідратором - 9 кг;
- Велосипед - використовуючи минулорічний досвід, прикрутив фляготримач і запхав туди пакунок, в якому був намет (NatureHike Taga - 1.6кг, без дуг - вони в рюкзаку, тому ~ 1.2кг), дві запасні камери, ремкомплект - малий розвідний ключ, викрутка, замочок для ланцюга, латки, клей, бензин, запасні гальмівні колодки, стяжки пластикові - ~ 2кг.
Отже, сумарна вага вантажу була 11 кг, яка зменшувалася з кожним прийомом їжі - вважаю, що досягнув досить непоганого результату у мандрівці з двома ночівлями, проте є ще куди ущільнюватися і легшати ((:
4. Відразу по приїзді в Рахів, перемістився до автовокзалу, де є банкомат, хотів запастися трохи готівкою. В цей час якраз відправлявся автобус на Богдан, я міг туди легко поміститися з ровером, але внутрішня суперечка завершилася перемогою менш лінивого мандрівника і довелося їхати 15 км своїм ходом ((:
5. Рухався вздовж Білої Тиси вверх по течії. Оскільки я планував їхати по кордону, перед поїздкою оформив заявку, роздрукував її і взяв з собою. В Богдані заїхав до прикордонників, відмітився, сказав що сьогодні планую бути в Шибеному, прикордонник записав мої дані (заявку і документи не перевіряв) запевнив що попередить прикордонників про мій візит, ми попрощалися і вйо далі крутити педалі.
6. В Лугах повернув направо і декілька кілометрів їхав широкою вкатаною дорогою до злиття р. Бальцатул і р. Стоговець (на фото), повернув в долину останньої, де далі рухався по синьому туристичному маршруту. Їхалося легко, дороги там хороші, накатані, не розбиті, хоча вирубок довкола багато, ще й погода сприяла - сонце не пекло, вітру не було - ідилія!
традиційно - фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди
7. Звертаю на початок підйому під гору Щівник, для подальшого руху попри гору Стіг по Україно-Румунському кордону
8. Трохи піднатужившись виїхав на полонину під горою Щівник. Підйом давався по різному, але загалом, без надзусиль (: - переважно їхав, дорога не розбита, часом зустрічалися калюжі, але не критичні, декілька підйомів довелося йти пішки - градієнт був мені не по зубах, тим більше намагався розподілити сили - попереду ще багато кілометрів і метрів підйому (:
9. Підйом, підйом, підйом, а потім так піднімаю голову, а там Чорногірський хребет прямо переді мною - уууххх!
10. Полонина Радул. Коли малював маршрут, то планував їхати через цю полонину відразу вниз в долину потоку Шибений і далі нею до села Шибене. Але плани довелося коригувати після того, як знайомий розказав що дорога в урочищі Бангоф перетворилася на річку - близько трьох кілометрів дороги було затоплено. Довелося робити невелику петлю і їхати вздовж кордону до гори Роги і далі в Шибене - і я ні на хвильку про то не шкодував - краєвиди там дужу і дуже гарні, а ПопІван (Чорногора) я ще з таких ракурсів не бачив! Дякую, Славік!
11. Чорногірський хребет від ПопІвана до Говерли з півдня
12. Рідкісні плями снігу.
Хоч я і їхав сам - не відчував себе самотньо, чесно кажучи, я навіть кайфував від того що довкола нікого на кілометри не було. Спокій, сконцентрованість на маршруті, захоплення від споглядання краєвидів, запахи, швидкість і напруження - все це створювало неймовірний стан свідомості, який запам'ятається на довго - моя свідомість перезавантажувалася!
13. Гора Стіг
14. Привіт Румунія!
15. Кордон
16. Тепер вже і Петрос показався!
Не забувайте заглянути сюди - там більше Карпатської краси (:
17. Попереду гора Роги, а це означає що я залишаю кордон і починаю довгий спуск в село Шибене
18. Дорога, краєвид, спуск - позитивні емоції переповнювали мене!
Появився зв'язок, поговорив з Уляною, сказав шо все прекрасно і погнав далі.
19. В лісі теж було шикарно
20. На заставу приїхав близько четвертої, трохи відставав від запланованого графіку, але то не біда. Відмітився в прикордонників (їх таки попередили, що я маю бути (: ), розпитав як потрапити на нову лісову дорогу, яка виводить на початок Гринявського масиву, і рушив.
Попереду мене чекав значний набір висоти, сил уже залишалося не багато, але той факт що весь підйом долається дорогою мене тішив.
21. А ось і вищезгадана лісова дорога. Це її верхня частина, де вона виходить на хребет, нижня частина має значно кращий стан. Хоча дорога була хороша, значну частину шляху я йшов пішки, оскільки круті підйоми були надто складні для мого тодішнього фізичного стану, а сили треба було ще берегти.
22. По трохи по трохи, виїхав-вийшов на хребет і знову переді мною Чорногірський хребет, але на цей раз вже з іншого боку (:
23. Ще одна зупинка, милування прекрасними видами, доїдання лаваша з ковбасою, який ледве зайшов, 3 стіки цукру і я "повний" сил та енергії. Глянув в карту, зрозумів що до Баби Людової мені сьогодні в свідомості не докотити, тому вирішую їхати до найближчого джерела питної води, щоб там примостити свою дупу на ніч - їду на полонину Луковиця
24. Стан трансу невпинно наближався, так само як і моє фізичне єство наближалося до ... о боже, шо це?? блін, так це отой крутий комплекс "колиб", про які я читав у когось в жж перед поїздкою?! оце крутяк. Хоч би там було відкрито!
25. А там таки було відкрито, і вода поруч, і умови круті, і намет не доведеться ставити - я на сьомому небі.
Температура опускалася так само швидко як і сонце за гору, тому довелося спуститися з сьомого неба, блін як ж там круто!, похлюпатися, скажімо так, холодною водою, натягнути на себе пух і нарешті поїсти гарячого!
26. Мої апартаменти. Дуже мило і затишно. Звичайно, сліди присутності людини розум.. нє нє нє - не розумної! там є і їх багато... і звідки тих не розумних стільки береться..?
27. Поїв, зігрівся, сказав добраніч горам, позалипав трохи в неті - так так - інтернет там тягне ((:
75 км і близько 2000м набору висоти змусили провалився в довгоочікуваний солодкий сон!
Відновлення!
28. Ранок. Сонце. Тепло. Відновлення успішно завершене (: пора підзарядитися! Для таких подорожей використовую сублімовану їжу від Харчі - швидко, легко, зручно, і, навіть, смачно! (то не реклама, власні спостереження (((: )
29. Прощаюся з супер крутим полонинським притулком. От цікаво, чи то власники господарства спеціально залишили відкритою одну кімнату, чи це результат вдирання туристів?! В будь якому разі - дякую! Народ, забирайте сміття з собою, воно само звідти не піде, не полетить, а буде тільки накопичуватися.
30. Споглядаючи такі краєвиди, мимоволі на обличчі з'являться усмішка і неосяжне щастя і спокій переповнює тебе.
31. Настрій..!
32. Їдучи по Гриняві - куди не повернеш голову - всюди прекрасність! Вид на південь - Чивчинські гори і Румунські Карпати
33. Їхати по Грнявському масиву не складно, дорога добре вкатана, часом траплялися круті підйоми, але не довгі, тому напружившись - все їхалося, ну ок ок - май же все ((: А спуски там шикарні!
34. Полонина Мала Дуконя і чоловічий монастир на задньому плані. Десь з цього місця, або може і не з цього ((: , починається частина Гринявського масиву, яка називається - хребет Пнєв'є - найвища частина масиву
35. Чорногірський все далі і далі
36. А ось на обрії з'явилася ключова точка на сьогодні -вершина гори Томнатик з своїми куполами. І тут я зрозумів як мені ще далеко їхати! А ви бачите купола? ((: Майже в центрі кадру, трохи зміщені вліво на довгому, майже безградієнтному хребті ((: Фотка зроблена з найвищої точки (так каже карта) масиву - гора без назви - 1586м, полонина Ріжовата
Не забувайте заглянути сюди - там більше Карпатської краси (:
37. Моя глибока медитація була під загрозою зриву, коли я неочікувано вперся в прекрасні, мої улюблені завали! Але Всесвіт був до мене прихильний, тому ділянка перешкод досить швидко минула, і я далі занурився в свою свідомість, насолоджуючись звуками, запахами, світлу, деревам, швидкості, диханню, , , ,
38. Полонина Глистовата. Тут розходяться шляхи - направо - хребет Прелучний, наліво - полонина Гостів і довший спуск на Перкалабу, або Нижній Яловець. Обираю другий варіант, оскільки так і планував їхати, і мою впевненість підкріпив знайомий, який нещодавно повернувся з цих країв - там завали!
39. Первинно трек до Перкалаби пролягав через полонину Гостів по ребру, на карті там є дорога. Коли я туди приїхав - дороги там не виявилося, вона повністю заросла, тому, навіть не роздумуючи, вернувся на основний хребет і по дуже хорошій дорозі скотився вниз, кайфуючи на повну!! спустився в долину Білого Черемоша і докотився до славнозвісного села Перкалаба! Нарешті я починаю вчитися повертатися назад вчасно ((: мав всі шанси забуритися в дєбрях сильно і на довго ((: . Всесвіт добрий, знає які імпульси в мозок пускати
На фото вид з полонини Гостів на полонину Глистовата
40. Я в Перкалабі - юхуу!
41. Спустившись в Перкалабу, глянув в карту, зробив перерахунок часу і сил. Часовий маркер встановив на 15 годину, тобто в 3 по обіді мав би бути на Томнатику. До Паміру (назва колишньої військової РЛС на горі Томнатик) мені треба було рухатися декілька кілометрів вверх по течії річки Сарата і потім ставати на синій туристичний маршрут - саме так проклав попередньо собі шлях, хоча місцеві радили їхати в село Сарата і звідти дорогою підніматися до куполів. Дорога там, за їхніми словами, не крута, і на вєліку можна викрутити. Але мені хотілося швидше почати підйом, бо дорога долиною Сарати мене вимучувала - досить сильно розбита, великі калюжі - не не не, не хочу Сарати, хочу підйом ((:
42. Отже я звернув з основної дороги в долину Чорного потоку і синім маршрутом почав підйом. По карті його довжина складала ~6км. ніби не багато, але глянувши на висоту вершини Томнатика (1565м), я розумів шо так просто не відмажуся (: Перших 2 кілометри дорога якась не дуже чітка, але їхати можна, ну а потім почалося... тоді я думав шо воно ніколи не закінчиться - крутий підйом за підйомом, потім дуже крутий, от ніби вже і виположення, але ніііі, то тільки підготовка до ще крутішого підйому..
43. Не знаю на скільки глибоким був мій транс, але лічбу часу я втратив, які і воду в гідраторі і в організмі також, сили кудись теж раптово відлетіли, але от я підняв голову і, ніфіга собі!! - вони поруч! ше трохи. на 15 я не встигаю, але то не біда! (:
44. Жодного не задоволення, жодного негативу - блаженство! і ще одне бонусне блаженство, коли усвідомив і побачив звідки я приїхав! (:
45. Останні метри і я на вершині Томнатика, горжусь собою, і радію. Разом з тим приходить усвідомлення, що нитка маршруту буде відрізнятися від запланованої - часу і сил їхати з Верхнього Яловця на хребет Випчина в мене немає, але я не журюся, бо то життя, і воно таке не передбачуване! (: насправді, скажу по секрету, то лінь своє Я показала, і філософія життя тут ні до чого! (((:
46. Апогей мандрівки - звідси кожен кілометр наближав мене до домівки.
47. Майже весь спуск з Томнатика був швидкий і приємний, тільки останні декілька кілометрів змусили згадати і відтворити навички з балансування, спуску по сильно кам'янистій розбитій дорозі, маневрування на швидкості між коліями, уникання гілок, які навипередки намагалися залізти в колесо і тд.
48. Спустився я у Верхній Яловець, чому був безмежно радий. дорога більш менш гарна, на Віпчину я вже не їду - ура, тааак, а скільки і куди мені ще їхати? Попередньо планував другу ніч ночувати десь під Скуповою. де де?? під Скуповою!? - сміюся, просто заливаюся істеричним сміхом - до села Яблуниця, звідки йде дорога під Скупову, більше 30 км.. 30 км .. 30 км!!!.. - вгамувавши в безсилому тілі бурхливі емоції, я зрозумів що ніякої Скупової мені сьогодні не бачити, вирішив їхати скільки стане сил. Доїжджаючи до села Голошина побачив на карті декілька місць для відпочинку, до речі в тих краях дуже багато отаких альтанок, лавок і тд. і досить чисто (: З'їхав я з основної дороги, зустрів діда, який розказав про турбазу в селі і що можна там переночувати за гроші, але я ж крутий мандрівник, в мене є намет, не хочу ночувати за гроші (((: - їду шукати місце для намету, проїхав крутий відпочинковий комплекс лісгоспу, докрутив до наміченої стоянки - вода є, більш менш рівне місце під намет також є. Але зерно спокуси, посіяне дідовими словами, почало швидко проростати, як тільки я усвідомив що треба зараз буде вовтузитися з табором. Кілька хвилинна запеклої боротьби між я крутий мандрівник - треба розкладати намет, і - я теж крутий, але намет капєц влом розкладати - сідаю на вєлік і їду шукати турбазу. Пошуки успішно закінчуються тим, що я виїжджаю за село, не знайшовши турбази, а глянувши на карту - розумію що місце під намет я скоро не знайду - розпач... Відірвався від карти, глянув довкола - виявилося, що зупинився біля миловидної хати на березі річки. Ідея попроситися на ніч прийшла миттєво в голову, коли загавкав собака, і вийшов чоловік. - Добрий вечір, чи можна у вас заночувати на подвір'ї в наметі?
- В наметі? Та то холодно спати на вулиці. Будеш в хаті спати!
І от мені вже стелять ліжко, наливають парне молоко, а я в теплій воді змиваю з себе пил, болото і коров'ячі какашки, і намагаюсь усвідомити все те, що зі мною відбувалося, відбувається і відбуватиметься. Безмежно вдячний тим людям, що так турботливо мене прийняли в себе!
85 км і більше 2тис метрів набору по висоті - роблять своє, тихо і спокійно - засинаю ледь торкнувшись подушки
Відновлення
49. Ранок. Прохолода. +4. Відновився. Вечірнє парне молоко наслідків не принесло - тішуся (: Швидко поїв, зібрався, ще раз подякував за гостинність і в дорогу. Сьогодні останній день подорожі, їхати ще багато як по довжині так і по висоті. Розслаблятися не можна, бо погода з обіду має кардинально змінитися, плюс - треба встигнути на потяг. Досить швидко доїхав до Яблуниці, повертаю на дорогу до присілку Сеньківське. Підйом важкий, трохи йду пішки, трохи їду. Втоми не відчуваю. Виїхав на хребет, їхати стало значно легше. А от і Скупова - сюди вчора я б точно не доїхав!
50. Ще досить рано, але з Півночі вже сунуть важкі свинцеві хмари, стає якось не приємно.
51. Але краєвиди чудесні!
52. А ось і Гринява на обрії з'явилася - аж не віриться що я там був вчора!
52. І знову краєвиди, не міг очі відірвати від тієї горбистої зелені!
53. Останні кілометри до хребта давалися вже трохи важко, накопичена втома, поривчастий вітер - робили свою не добру справу, але по-трохи, і я вже котився хребтом в сторону гори Кринта
54. Коли виїхав на хребет хмари повністю поглинули сонце, а десь там вдалині вже падав дощ, доносячи свої краплі і до мене. Ооон з тих зелених пагорбів я майже щойно приїхав (:
55. А пам'ятаєте фото номер 16? згадали? (: так от, цього разу Чорногірський хребет з півночі!
56. І ось докотився я до початку останнього спуску! Якщо коротко, то той спуск я запам'ятаю надовго - декілька кілометрів дороги всипаної великим камінням і з сильним кутом нахилу змушували мене вичавлювати останні сили і концентрацію, доводилося зупинятися два рази для охолодження гальм, спуск з Томнатика, як виявилося, був лише розминкою!(((: То було не незабутньо і дуже круто!
57. Хребти і екстремальні спуски позаду - я знову на нормальній дорозі, і до асфальту (я вже навіть скучив за ним) мені залишалися лічені кілометри - переїзд с. Замагора - Верховина
58. А далі була Верховина, не успішна спроба сісти на автобус до Франківська (водій відмовився брати мене з велосипедом (в мене був квиток), бо "в мене купа студентів"...), переїзд під дощем до Ворохти, посадка в потяг і телепортація додому.
59. Телепортація тривала досить довго, голова була набита сумішшю емоцій вражень і спогадів. Я перебував в стані блаженства! І нарешті зрозумів чого мені часто було трохи важко - синхронізував Страву і глянув на статистику ((((:
Намагався згадати про що я думав впродовж всієї подорожі - згадав - ні про що ((: , голова працювала як дорожній калькулятор, аналізатор карт і цифр. Мозок очистився від непотрібної інформації. Триденна медитація завершилася повним перезавантаженням! це був кайф!
80км і близько 2тис. метрів набору
Фініш
Відновлення
Перезавантаження
Незабаром нові пригоди!
Соло поїздки це завжди прекрасно, небезпечно, пізнавально і егоїстично, тому хотів подякувати всім, хто за мене вболівав і тримав кулаки і переживав. Ви орієнтир і магніт, який вказує дорогу назад! Дякую!
І на останок - трек маршруту - тут
Повний фотоальбом, може комусь буде цікаво, майже всі фотки (окрім перших декількох) мають геотеги - тут
Своїми маршрутами ми ділимося в Телеграм каналі - ВелоГориНаші - підписуйтеся
Виникли питання - пишіть, з радістю допоможу, якщо зможу! (:
Спасибі, оповідь і фотозвіт- кайфище!
ВідповістиВидалитиДякую! Дуже приємно читати такі коментарі!
ВидалитиТішуся твоїми фотозвітами. Наразі мене вистачає тільки на одноденні поїздки. За те маю про що мріяти.
ВідповістиВидалитиЯкшо мрієш значить живеш! Мрії мають неодмінну властивість збуватися! нехай так і буде ((:
ВидалитиДякую!!
Крутезно,таке враження що сам щойно побував там.... Кльовий маршрут, вже хочу туди )
ВідповістиВидалитиДякую! приємно, що розповідь надихає!
Видалитиякий у тебе спальник?
ВідповістиВидалитизараз використовую пуховий літній спальник AEGISMAX, 380 гр пуху, загальна вага 600гр, температурний режим комфорту -3 -+2 - первірено при +2 - комфортно в термобілизні, і пуховому светрі (:
ВидалитиЧудова погода, чудові фотки. Скучив за цими краєвидами.
ВідповістиВидалитиДякую! Ще трохи почекати і можна знову в ті краї відправлятися (:
Видалити