Андрія не відпускають з роботи, хм, шо ж робити? погода якась не стабільна, самому їхати якось не дуже хочеться, 4 дні, то ж досить довго...
внутрішні терези працюють в напруженому режимі, зважують все шо можна і не можна зважити, в голові купа думок, які як рій - ніби однорідна маса, але вловити якусь окрему одиницю неможливо. глянув у вікно - вечір, але ще світло, помірний вітер ганяє листя по дворі, загяняючи його в калюжні пастки, верба пофарбувала свої коси у зелено-жовтий і якраз просушує їх на вітрі, в режимі словмо розвіваючи їх навколо свого розлогого тулуба.. погода... наступні 4 дні за прогнозом не повинно бути дощу, лишень дуже незначний в Селятині. Селятин? трясця, де ж той Селятин, я там ніколи не був. 4 дні погоди! все готове! рій стає впорядкований, структурований і чіткий - я їдую!
Ідея цього маршруту, точніше цього напрямку, вже давно крутилася в голові. Проблемою залишалася логічна нитка маршруту. І от якось сів і намалював шлях по основних, як мені здавалося, хребтах Буковинських Карпат. То був далекоперспективний план, без будь яких чітких дедлайнів.
З дальніми відпустками цього року не склалося, бо ж фестиваль 2020 триває, осінь ніби хороша, як завжди була.. до моменту старту, то чого б не катнути ці незнайомі гори.
Андрій відразу погоджується на цю ідею, вносить свої корективи у маршрут, чепурить нитку маршруту, узгоджуємо логістичний план, маршрутний план, все заряджено, включно з нами, відлік пішов на дні!
День 1
Погода вранці похмура, але з ознаками приємного осіннього сонця, їдеться весело, в голові прокручую план дій, досить швидко добрався до Верховини, де мене зустріли Станіслав, Оленка, Тереза і Рута. Залишаю в них транспорт, чіпляю збрую на свого бойового друга і вйо в дорогу!
Якшо ти дочитала\дочитав аж сюди - став лайк і гортай фотки, там продовження історії (:
Соколине Око
