ВелоГоргани

Все почалось з того, що я дізнався від Бурса про існування одного чудового місця, захованого між горганськими вершинами - полонина Гича. І про туристичний притулок, який відновлювали Бурс і компанія - Карпатські Стежки, до слова, хлопці проводять грандіозні роботи по відновленню, ремонту гірських притулків, облаштуванню маршрутів інформаційними знаками, прибиранню, та багато чого іншого - заходьте до них на сайт, читайте, дивіться, і, звичайно ж, долучайтесь!!
Отже, отримавши ввідні дані, відразу почав в голові промальовувати маршрут і його варіанти. Способом добирання був обраний велотранспорт!(:  Все виглядало на те, що в ті краї треба їхати з ночівлею, оскільки шлях не відомий, а, отже, можливі блукання, пролягає в основному по гірських дорогах, і відстань не маленька. Варіант з ночівлею виправдовувався ще і тим, що не треба було брати намет, оскільки ночувати можна в притулку на Гичі. План складений, сідаю малювати маршрут і виходить наступне: Долина - Мислівка - пол. Гича - с. Слобода - о. Синевір - с. Лопушне - Торунський перевал - с. Вишків - Долина. Згодом, після обговорення маршруту з  Джоном, було зроблено деяку поправку, а саме, з Вишкова їхати вздовж річки Мізунка до Вигоди і далі в Долину.
Маршрут готовий, можна їхати, але проходять одні вихідні, наступні, потім ще одні, а воно якось не їдеться - то одне, то інше. Мабуть всьому свій час. І ось чергові вихідні,бажання катнути новий маршрут зашкалює, нові мавіки чекають пригод, спусків і болота, прогноз погоди якийсь не дуже оптимістичний, але не зважаю. Ледь не зупинило те, що ніхто не міг поїхати зі мною. Але все ж таки не розклеївся, зібрався і поїхав.
Трек маршруту
І от моя перша солопокатуха з ночівлею

1. То було круто!!

2. Виїхав з Долини. З Заходу сунули важкі свинцеві хмари, накрапав дощ.

3. Але картинка попереду вселяла надію на те, що  погода зміниться на краще.

4. Не поспішаючи, адаптуючись до їзди, досить швидко доїхав до Мислівки, поворот в долину річки Свіча

5. В селі Мислівка декілька років назад побудував собі дачу таваріщ медведчук (за однією з версій), того і дороги там такі рівненькі.

6. Притока Свічі

7. Прогноз погоди по-трохи справджувався, почався дощ. Вимушена зупинка, прихисток знайшов біля смітників відпочинкового комплексу (дача медведчука?). Щоб не втрачати часу, вирішив там і поснідати. Так, саме так - снідав на смітнику((:

8. Межа між світами багатих і бідних 

9. Дощ в горах, то завжди не приємно, але після дощу завжди гарно! (:

10. Був здивований коли побачив цих тварин!

11. Виглядають вони вражаюче. Цікаво, чи випустять потім їх на волю, чи вони так і житимуть на тій фермі? Окрім зубрів, казали, що там є ще олені. Я їх не бачив, мабуть вони зайняті були чимось цікавішим, ніж позуванням на камеру.

12. Я довго за ними спостерігав((:

13. Лісопункт Бескид. Направо - маршрут на Вишківський горган, Синевір. Мені прямо - на Гичу

14. Черговий короткочасний дощ, від якого я вкотре ховався під дерева і, який вкотре не міг мене добряче намочити. Хоча ноги вже промокли, оскільки довелося декілька разів форсувати річки.

15. 18 км гірської дороги минули досить швидко. Далі жпс показував повертати праворуч на вузькоколійку, точніше те, що від неї залишилось, тобто нічого. Наступні 2,5 км я назвав шляхом грішника, або шляхом спокути! Відсутність дороги і заболочена (!) стежка робила проїзд неможливим, деколи здавалося, що і прохід неможливий! Сухість ніг остаточно була порушена першою ж калюжею в коліно. Які тільки словесні звороти не пролітали в мене в голові під час проходження цього техетапу!

16. Подекуди ця стежка виглядала досить не погано, хоча це була ілюзія((:

17. Відволікався трохи на прекрасне(:

18. Не знаю шо це за квітки, але нагадували вони мені якихось бабусь, які говорять про погоду

19. Вся ця болотяна вакханалія закінчилась форсуванням річки і початком фінального (на той день) підйому. Дуже тішився шо починається підйом, оскільки не буде більше болота((:

Ступивши на стежку догори, природа вирішила зробити мені подарунок після 2,5 км тесту. Шість отаких красунчиків прямо під ногами!

20. Перед тим як добратися до цього місця зустрічав декілька груп грибників, які виходили з лісу з повними торбами. Один дядько дуже дивувався як то я з ровером на Гичу буду йти, інший не міг повірити, що я сам і декілька разів перепитував чи я гриби буду збирати (може переживав, щоб їхню здобич не забрати (((:). Згодом я зрозумів чого вони так питали - грибів там дуже багато було!

21. Їх було стільки, шо доводилось видумувати якісь певні критерії, за якими гриб вшановувався честю потрапити в мій наплічник((: Деколи просто закривав очі, шоб не спокушатись, бо їхати мені ще наступний день цілий, а з важким рюкзаком це буде важко((:

22. Гриби переростки не приваблювали своїм виглядом, хоча розміри і їхня кількість вражали!

23. В результаті грибної лихоманки ((:  2,5 км підйому тривали 3 години! (підйом не проїжабельний, велосипед треба вести). Вийшов на хребет, знову трохи болота. Ще мить і перед мною відкривається дуже мальовнича полонина - я щасливий!((:

24. А ось і хатка. Нагадаю, що відновлювали її активісти Карпатських Стежок. Я був не сам, перед мною сюди піднялась група з 9 чоловік, йшли категорійку.

25. Приготував смачну вечерю з тушеними грибами, пригостив туріків, бахнув пива і чайку і пішов спати.

26. 10 чоловік, то якраз крайня кількість пасажирів притулку, хоча є ще горище((:

27. Ранок приніс чудову погоду і передчуття хорошого дня!

28. Прощаюсь з Гичою з думкою про те, що повернусь ще сюди.

29. На спуску зустрів грибника-невидимку та ше й інваліда. Казав аби я не дуже гнав на спуску бо сильне болото. Так і було - болота там дуже багато, великі калюжі, які треба пішки обходити, хоча були і феншуйні ділянки спуску! Зустрів місцевих, казали шо джипами і квадріками так дорогу розбили - прикро.. для ровера там би був хороший такий ендуро спуск на 6 км, а так через кожних 100 - 200м треба було злазити з ровера.

  

30. В Слободі практикують досить оригінальні парковки для моторів.

31.

32. Досить швидко добрався до Синевіра. Добре, що то було досить рано і людей було не багато.

33. На озері довго не затримувався. Чудовим маркованим райштоком піднявся (всю дорогу можна вкручувати) на хребет над Синевіром. Далі стежка такої самої якості йшла вниз, траверсуючи схил. На спуску не отримав задоволення на повну, оскільки доводилось дуже часто злазити з велосипеда і перелазити повалені дерева.

  

34. Після 4км стежки, прокладеної 100 років тому австріяками, виїхав на на АВТОБАН! Як виявилось пізніше, ця дорога починається майже від Синевіру (треба дослідити). Це була приємна несподіванка і ше приємніший 6 км спуск на всіх ходах ((:

35. Рідна область зустріла мене сірим небом і дощиком.

36. У Вишкові повернув на право, в долину річки Мізунка. 15 км дороги були чудовими. Потім дорога закінчилась і почалась штрика (вузькоколійка)

37. на поїзд в 15:35 з Долини я і так не встигав, тому дозволив собі розслабитись(:

  

38. Відстань від Вишкова до Вигоди  приблизно 45 км, з яких 20 км це вузькоколійка. Їхати там можливо, але не всюди. Переважно попри саму колію йде стежка, по якій можна вкручувати, але часом вона сильно заболочена - їхати неможливо. Тому час витрачений на цей переїздо-перехід дорівнював 5,5 год

39. місця там дикі і дуже красиві 

40. На перекурі(:

Далі я був захоплений неймовірно цікавою подорожжю по шпалах, яка тривала безкінечно і коли сонце ховалося вже за горби я вирулив таки у Вигоду, потім ше трохи покрутивши педалі, опинився в Долині. Подальші декілька годин (до 4:44) я провів на вокзалі в очікування поїзда. І це була найскладніша частина моєї подорожі - не люблю чекати!(: Але думка про виконаний план маршруту мене тішила, і додавала терпіння(:

Висновки: маршрут оцінив би на 4 з 5 (суб"єктивно, оскільки люблю їздити по болоті), хороший для проїзду в суху погоду, грибні місця, ділянку з Вишкова до Вигоди долиною Мізунки не варто їхати, хіба що вам хочеться покататися біля вузькоколійки, сподобалось дуже соло.

Якшо маєте якісь питання по маршруту, радий буду допомогти!