Travel with GoryNashi: Околицями Дністра на двох колесах

Бажанню досліджувати, прокладати нові маршрути, бачити навколишні красоти не може завадити навіть надокучлива і затяжна спека.

На цей раз приглядаємось до району, де починається Дністровський каньйон. Роздивляємось карти, прокладаємо приблизну нитку маршруту, збираємось і вирушаємо в не близьку мандрівку.

Забігаючи на перед, хочу сказати, що маршрут дуже цікавий, мальовничий, не дивлячись на достатню кількість не надто цікавих ділянок, пізнавальний - побачили вживу так званих "Кашкетників", екстремальний - багато крутих спусків, для любителів апхілу там також буде чим зайнятись, і, звичайно, родзинка мандрівки - печера Думка

Отже, основна ідея поїздки полягала в тому, щоб проїхати вздовж Дністра в низ по течії до точки А, а потім від точки А вверх по течії повернутися додому, їдучи максимально близько до самої ріки. Чи вдалося нам втілити ідею в життя дивіться і читайте нижче.

Для нетерплячих - трек маршруту

2. Стартували раненько, щоб спека не надокучала, пташки хотіли з нами мандрувати (:

3. Приїхали в Нижнів досить швидко. Дністер ше дрімав, то ми вирішили його не будити і повернули в сторону Коропця

4. Їхалося дуже легко, а такі от спуски давали відчуття повної свободи і дарували моменти велоейфорії!

5. І знову Дністер. Десь там, на протилежному березі мав бути початок кінця нашої мандрівки. Але наразі, перед нами ще багато кілометрів.

6. Прекрасний був спуск!

7. В'їжджаємо в Коропець.

8. Коропецький палац. Прикро це визнавати, але як і більшість архітектурних пам'яток, цей палац розвалюється, і, виглядає на те, що нікому до того немає діла. Напроти палацу знаходиться військовий ліцей-інтернат. А площу перед спорудою розмалювали для заняття стройовою підготовкою.

9. "Декомунізація" до Коропця ще не добралася (:

10. В селі багато таких залишків минулого, ось наприклад на бічній стіні цієї зупинки зображений солдат на фоні земної кулі з автоматом в руці (мозаїка). Або дім культури - на даху по боках є дві статуї (підозрюю будинок був збудований ще за Польщі), а на фасаді того ж будинку соціалістична сцена з життя "трудящихся" - такий собі симбіоз соціалізму і аристократії.

11. Тиснемо далі на педалі, виїжджаємо за Коропець, а там такі ось красоти.

12. Оглядовий майданчик, стіл, лавки, і ніби досить чисто, не дивлячись на декілька напівпорожніх пляшок від пива, але придивившись уважніше в кущі поруч - робимо висновок - тут були люди (свинями - рука не піднімається написати)

13. Дністровські схили наряджаються по трохи в осінь

14. Каньйон

15. Придивляємось до схилу ліворуч, бо саме туди гіпотетично нам треба їхати.

16. Наше придивляння не минуло марно - ми знайшли чудову, прекрасну, красиву дорогу на декілька кілометрів чудернацьким лісом.

17. Кайфували там по повній!

18. Після чудового лісу проїжджали села Стінка, Космирин, Сновидів, Возилів - для мене ці села і люди в них були наче з якогось паралельного виміру, вони ніби загублені в часі, ніби живуть на іншій планеті. Бачили там представників спільноти, які живуть натуральним господарством, не користуються благами цивілізації, мають купу дітей, їздять на фірах - там їх називають Кашкетники. Чоловіки носять кашкети, а жінки чудернацькі шапки-хустинки. Хотіли сфотографуватися з дітьми, повз яких ми проїжджали, але вони нам заборонили і втекли. План на наступну поїзду в ті краї - вступити з українськими амішами в інформаційний контакт, може вони знають, який сенс життя (:

19. Після загублених сіл, вриваємось на трохи в цивілізацію, правда поламану, розбиту і небезпечну як цей міст. Але довго там не затримуємося, і їдемо тепер вже в сторону дому вверх по течії вздовж ріки

20. Розпиталися в одного старшого пана, чи можна проїхати з Незвиська вздовж ріки до Ісакова, виявляється що можна, але не до Ісакова, а до Підвербців, а там вже і до Ісакова рукою подати - так і зробили, минувши, таким чином, трасу з не простеньким підйомом.

Дністер сильно обмілів, в багатьох місцях його можна перейти в брід

21. Далі була дещо не цікава і виснажлива частина маршруту - їхали весь час по відкритій місцевості, а сонце палило несамовито. Але ми то перетерпіли і добралися до ще однієї запланованої точки в цій мандрівці - печери Думка. А пригадуєте фото номер 5? Ну ось ми і на іншому боці (: Десь там далеко на горизонті зліва Коропець (:

22. Кам'яна арка перед печерою - чарівне місце!

23. Повітря в лісі було розпечене і густе, його навіть важко було вдихати. Наші тіла благали про охолодження. Спустилися в печеру, а там благодать - прохолодно і свіжо!

24. Час був вже пізній, і як би нам не хотілося насолоджуватися тією прохолодою, треба було виходити на зовні. Коли вийшли на поверхню, то враження було таке ніби занурюєшся в киплячий казан. Але це відчуття швидко минуло, організм знову адаптувався до 32 градусної температури (: