По конях!

Цього року погода нас не дуже тішить теплою і сухою весною. Ще від початку березня в нас часто з'являлися нав'язливі думки вигуляти наших педальних коників по полонинських верхах. Але наші пориви обривалися  так само стрімко як і сприятливі сонячні весняні дні - то сніг, то дощ, то знову сніг і знову дощ...
Так тривало аж практично до початку літа (24.05 - минулого року в цей час ми вже накатали по горах багато кілометрів). Наші коники дуже норовисті і не хотіли більше очікувати (: тому скориставшись погоднім вікном (хоча багато прогнозних сервісів пророкували дощ) ми сіли у поїзд і поїхали слухати стук серця на підйомах і шум вітру у вухах на спусках! єєєєсссс

1. Я ж кажу - норовиста тваринка (: 

2. Фото на пам'ять (: 

3. Наїзники ((: також для архіву ((: 

4. Набираємо висоту 

фото Eugenii Favn

5. Їхали ми з Микуличина на гору Рокита - перший привал після 4 км підйому 

6. Прогнози не збувалися (синоптики малювали краплі дощу), ми насолоджувалися прекрасним гірським ранком! 

Для довідки - безліса вершина - г. Камінь, лівіше на задньому плані - гора Лисина Космацька

7. на підйомі до гори Рокита Велика

8. На вершину Рокити ми не піднімалися, траверснули її, далі рухалися в сторону Рокити Малої, також траверсуючи її, проїхали відріг на полонину Гундякову і гору Камінь і переїхали на наступний відріг, по якому і спускалися в долину р. Прутець Чемегівський через гору Чемериця.

9. А в цей час хтось йшов на роботу (((: 

10. Половина спуску по наміченому наперед шляху була, чесно кажучи, не дуже комфортною, дорога заросла, відповідно їхалося без особливого задоволення, то скоріше було відточення технічних навиків. (варто повідомити укладників карт від Карпатських Стежок актуалізувати картографічну інформацію). На половині спуску ми виїхали на широку, гарно вкатану, дорогу для обслуговування нафтового родовища. На тій дорозі розгін був добрячий, коники задоволено фиркали (: 

11. План був спуститися в долину Прутця Чемегівського і зависнути у каньйоні, але ми подивились на годинники - часу до поїзда було ще багато, дощ так і не почався, отже треба кудись ще їхати. Думали-гадали і вгледіли на карті дорогу, яка б нас мала вивести на хребет Ліснів. 

12. Знайшли потрібний поворот, проїхали декілька метрів і зрозуміли що доведеться роззуватися ((:

13. Нами керувала цікавість - а що ж там далі, і дорога виглядала дуже гарною...

фото Eugenii Favn

14. Потім нам довелося переходити річку знову 

фото Stas Muzyria

15. і знову... і дорога поступово перетворювалася в річку але ми не здавалися .. ми ж дослідники ((: 

фото Stas Muzyria

16. Навіть медитуюча саламандра здивувалася чого ми туди премося (: 

17. дорога швидко закінчилась, і ми повністю спішились відшукуючи залишки намальованої на карті дороги, пробиваючись через хащі (і знову ж таки - варто повідомити укладників карт від Карпатських Стежок актуалізувати картографічну інформацію)

18. 4 км і приблизно 400м набору висоти - виснажили нас добряче

19. Останні метри особливо! але ми це подолали і вийшли на Ліснівський хребет. 

20. Захекані вилізли на Ліснів а там краса!! часу до поїзда залишалося зовсім мало, тому вирішили сильно не розслаблятися а газувати. З цього місця почався спуск і він був настільки прекрасним що виснажливий і дуже не приємний підйом відразу забувся!! Спуск був мегафановий і дуже швидкісний. Просто повірте на слово, а ще краще проїдьте його самі - спуск з г. Ягідна в Микуличин і відчуйте те що відчули ми! ((: 

В центрі Микуличина ми були в 12:31, поїзд відправлявся з Яремчі в 12:45. Як ви думаєте ми встигли?! (: 

21. Ні, ми не встигли.. Попрощалися швидко з Стасом і дали газу, але як ми не старалися - 7 хв нам не вистачило ((: (це вже не вперше так). Вже не спішно докотилися до Яремчанської автостанції з надією залізти в маршрутку (це вже не вперше так (((: ), бо наші ноги тремтіли від навантаження і ясно було, що крутити до Франківська бажання взагалі немає((: В той день Всесвіт був прихильний до нас і посприяв нам потрапити з роверами у маршрутку! Дякую Всесвіт

Маршрут був різноманітний, часом дуже дуже напряжний, але не дивлячись на це, враження залишилися тільки позитивні, купа задоволення, втоми і бажання досліджувати нові маршрути! Тільки тепер треба якось включити в своєму жпсі функцію "якщо дорога на перших 500м стає непроїжабельна - швиденько вертайся на нормальну дорогу! еее - я сказав ШВИДКО! " ((: 

П.С.

Дякую цьому песику - він був нашим супутником протягом всього нашого досить не простого маршруту, а це 50км і 1250м набору висоти і швидкість - часом він біг 30-35 км/год! 

фото Eugenii Favn

Якщо серед читачів є люди, які люблять велосипед і гори, і особливо їхнє поєднання, люблять досліджувати нові маршрути, знають цікаві маршрути - дайтесь чути - будемо дружити!!! 

Всім щастя!  

п.п.с. А ось наш маршрут