Покутські і Буковинські велогори

За вікном ще пролітав сніг, а ми вже вкручували в підйоми, летіли вниз посеред букових пралісів, вдихали ароматне повітря зелених полонин і насолоджувалися видом на чудернацькі скелі - ну так, звичайно що віртуально, в уяві, малюючи маршрут на карті і сподіваючись, що невдовзі наступить тепло, зійде сніг, підсохне болотце і ми зможемо відчути всі ці прекрасні моменти в реальному житті (:
Ідея покататись Косівськими і Вижницькими горбами з буковими лісами виношувалася вже досить довго. Ще з студентських часів ті гори мені запам'яталися чудовими краєвидами, мальовничими скелями, і феншуйними лісовими стежками (але чомусь стрімкі підйоми в моїй голові не відклалися (: але про то пізніше).
Довго ми чекали на вище перелічені умови для поїздки, оскільки літо ніяк не хотіло приходити. І ось, сидячи на кухні і обговорюючи стратегічні велоплани з колєгами  ((:, ми усвідомили що всі планети складаються так, як нам треба - Любомир планує взяти участь у змаганнях Гуцул Трофі і люб'язно пропонує їхати з ним до Косова, за шо йому величезне дякую!, прогноз погоди ідеальний, хоча Джон сказав - ідеальний для польоту на паропланах - прогнозували незначний вітер, ровери готові, ми готові - вжуххх і ми в Косові (доречі то дійсно було вжухх, оскільки дорога до Косова зараз шикарна!) на старті прекрасних пригод!

І так, поїхали!

1. Як там зараз модно казати - без фільтрів і фотошопа! ((: 

2. Дуже комфортно і без проблем ми докотилися до славнозвісного Косова, звідки починалася і де закінчувалася наша пригода на 80км і 2800м набору по висоті - м. Косів - с. Бабин - с. Малий Рожен - с. Тюдів - с. Міжброди - г. Верхоріччя - перевал Німчич - ур. Соколине Око - Протяті каміння - хр. Черешнів - с. Білоберізка - хр. Пасічний - Писаний Камінь - Буківецький перевал - м. Косів - трек

3. Перевал між селами Бабин і Малий Рожин - тут я вже остаточно зрозумів що загубив Джона, який відлучився до вітру і, як потім з'ясувалося, потрапив в портал Довбуша чи якийсь там інший, скажімо, Бабинський портал (((: тому коли відлучаєтесь - попереджайте своїх колєг про то! 

4. Не переживайте, Джон зміг вибратися з того порталу і наздогнати мене - хууух, а то би знову довелось дзвонити друзям. Але були і втрати - Джонова велофляга з животворящим ізотоніком не повернулася, тому якщо ви десь блукатимете на перегоні Бабин - Малий Рожен і помітите сиротину - поверніть її додому, Джон сумує за нею сильно! 

5. Па-па Косівщина, привіт Вижнечина (: 

6. З допомогою жпс і місцевих адептів стаємо на шлях до гори Верхоріччя. Зверніть увагу на схил гори у верхньому правому кутку! 

7. Звернули?! Так ось, я ж казав шо в моїй пам'яті не відклалися круті підйоми, коли я тут був в студентські роки, а вони таки є! Але то не біда - поштовхавши трохи наші ровери догори ми були винагороджені неймовірними краєвидами! 

8. Пацан попросив шоб я йому фоточку забацав 

9. А потім була дуже кльова стежко-дорога хребтом з прекрасними спусками до перевалу Німчич. 

10. З перевалу Німчич ми почали знову набирати висоту і рухатись до надзвичайно мальовничого місця - Соколине око. 

фото Джона

11. На відміну від скель Довбуша в Бубнищі, тут дуже мало туристів (або нам так повезло), і не було на той момент жодного скелелаза, том ж ми мали можливість насолодитись красою того місця сповна

12. Стоянка на котрій мабуть і в дощ сухо (: 

13. Соколине Око - вживу воно виглядає набагато масштабніше! 

14. Казкових істот не бачили, але я впевнений вони там є (: 

15. Поповниши запаси вуглеводів у затінку скель ми покотилися далі. І ось вже споглядаємо щойно відвідані скелі на підйомі до наступного хребта Черешнів (жодної черешні там не бачив - хм .. )

16. Як і попередній раз - останні метри підйому виявилися дуже крутими, доводилося займатися, як сказав Джон, підтягуванням на велосипеді - це коли ти його штовхаєш на витягнуті руки вперед, затискаєш гальма, щоб він не покотився назад, і підтягуєшся за руль ((((: 

17. І знову ми отримали свою медальку - приємний прохолодний вітерець охолоджував наші тіла, а очі поглинали неймовірні краєвиди

18. Звичайна зупинка для звірки жпс в такій місцині перетворюється на шедевр! прихована реклама рюкзаків Osprey - Escapist просто супер в таких подорожах! 

19. Ось так виглядають Протяті з хребта Черешнів. Далі був спуск в с. Розтоки  - досить складний, оскільки крутизна схилу велика, дорога розбита і сильно кам'яниста, але ми справились досить швидко і без падінь ((: 

20. Далі був переїзд в село Білоберізка і підйом на хребет Пасічний. Коти мене люблять, нє нє - не коли я їм свої фотки показую, а.. 

фото Джона

21. ...а коли хочуть випросити кусок кубаси ((: 

22. Дорога з Білоберізки на хребет Пасічний хороша (тільки трохи забагато шутру, як на мене, треба щоб його звідтам забрали (((: ), але постійний і досить крутий підйом, який розтягнувся приблизно на 10км не для змучених тілець з велосипедами, тому часом доводилось набирати висоту пішки (((: До речі в правій верхній частині фото - місця звідки ми приїхали (: 

 23. Отак по трохи ми набрали висоти і до Писаного каменя залишилось зовсім трохи 

24. Добряче помучившись на підйомі до гори Писаний камінь, ми таки добралися до легендарного місця, де є навіть тег самого Івана Яковича того шо Франко (правда ми його тега не бачили, зато бачили підписи не менш відомих маш, андріїв, слав і тд). Чесно кажучи я би не радив це місце для відвідин - нічого особливого. 

25. З Писаного каменя ми поспіхом, бо Любко вже давним давно фінішував на мтб марафоні Гуцул Трофі (там він був четвертим - з чим і ВІТАЄМО його! ) і змучився нас чекати ((: тому дали газу, по чудовій доріжці! (але майте на увазі, шо останній спуск перед Буківецьким перевалом не для слабонєрвних (((: )

26. Поспішали, але традиційний селфач не забацати ну просто не могли! 

27. Після останніх напружених кілометрів гірської стрімкої і кам'янистої дороги - для нас було справжнім сюрпризом розсікати гірське повітря на протязі 20 км по ідеальному асфальту і з постійним спуском - то була чергова наша медалька!! 20 км з Буківецького перевалу до Косова ми подолали за 38хв, практично не напружуючись ((: А ще познайомились з рятувальником з Попа Івана, який їхав з своєї зміни додому в Коломию! 

Любчик таки дочекався нас, за шо йому величезна дяка і ми коломийським автобаном докотилися до Франика задоволені і трішечки втомлені! 

Подорож видалася дуже цікавою і насиченою, маршрут прекрасний, але досить складний. По дорозі додому робили аналіз проїханого і дійшли висновку, що цей маршрут добре би було розділити на два - він би став ще кращий, трохи простіший і приємніший. 

Фоток багато, тому для зацікавлених сюди  а також сюди. А для тих кому фоток замало і хоче спробувати відчути то все на собі - ось і трек 

Дякую всім причетним за компанію! 

п.с. В цій мандрівці побачив Карпати зовсім з іншого боку і пересвідчився вкотре - вони прекрасні!! 

ГориНаші бажають вам неймовірних подорожей та бажання рухатись вперед! (І пам'ятайте що  #всеїдеться а #велогоринаші вам в тому допоможуть!)