Рахів - Памір - Ворохта або триденне перезавантаження

Доїхати до розвилки і повернути наліво, потім 700 метрів підйому, тааак - але це по прямій, значить десь кілометр, потім серпантини.. хм по горизонталях градієнт злий... блін, чого тут так багато гілок, отт.. ше б трохи і залізла б шпиці, шо там з водою, може б набрати? та нє - після підйому.. а там думаєш буде вода? - та пофік, шось придумаю. о, підйом - давай давай даааавввааайй - хеееехх виїхав, ніби не погано зайшло! передача, пееереееддачаа, блін, шо так складно було швидше переключитися..? іти важче ніж їхати, але я тут не стартану. оо, вже  гребінь - круто! йоооокаламене , оце видд!! скинь передачу, тьфуу блін, як болото потрапило на соску гідратора!?
...
Весна цього року дозволила катати в горах досить рано, тому уже на кінець квітня сили і навички повернулися з зимової сплячки, а це означало, що можна приступати до реалізації планів, які народжувалися довгими зимовими вечорами - ююхууу!
Оскільки минулий велорік завершився (нуу, майже завершився) дуже крутою кількаденною поїздкою, вирішив продовжити такі ж подорожі в цьому році. За зиму багато планів було перенесено з голови на карту. І ось настав час обирати один з маршрутів і рушати в пригоду. Вибір впав на не найпростіший, проте, як на мене, найкрасивіший трек - від Рахова до гори Стіг - Шибене - Гринявський масив - Перкалаба - Памір - Верхній Яловець - Яблуниця - г. Скупова - Верховина - Ворохта
Все вже готове, залишилося знайти компанію, а це, виявилося, найскладнішим завданням в підготовчому етапі (: Пошук компаньйонів успішно провалився, тому після деяких вагань, розмов і відмазок - сідаю в поїзд і починаю свою триденну пригоду наодинці з горами, природою, собою!

1.