Південно-Карпатські походеньки - Ретезат + Фегераш

Пам'ятаєте ще зовсім недавно розповідали вам про чудову мандрівку масивом Родна, що знаходиться в Румунських Східних Карпатах, і обіцяли що незабаром буде продовження? Пам'ятаєте? так? ну то ок, до вашої уваги мегабайти фотографій і багато букв вражень з іншої прекрасної мандрівки Південними Карпатами!
Румунські Карпати дуже різноманітні і цікаві гори, в багатьох проявах вони абсолютно не подібні до Українських Карпат, але, все ж, є і багато спільного - прогуляйтесь віртуально з нами масивами Ретезат (Munții Retezat) і Фегераш (Munții Făgăraș) і побачте на власні очі те все шо бачили ми! Сподіваюся ця розповідь надихне вас вирушити у свою мандрівку Південними Карпатами, а подальша інформація стане в пригоді (:

1.

Плани на відпустку кардинально змінилися з приходом відпустки і треба було розробити швидко альтернативний план, тому, як і годиться, поїздка вийшла майже спонтанна, швидко організована, в той же час надзвичайна! Швидкість організації мандрівки все ж дозволяла заглянути на декілька сайтів, почитати трохи про регіон, розвідати розклад і ціни на транспорт, завантажити потрібні карти. Отже стартуємо на Південь Румунії в масив Ретезат!

1. Варіантів добирання до Ретезату було декілька, але всі вони не дуже зручні, тривалі в часі, і затратні по грошах (забіжу на перед і скажу що мандрувати Румунією дуже зручно власним авто), проте нас то не зупиняло і обрали ми такий варіант - з Івано-Франківська до Солотвино маршруткою, потім піший перетин кордону Солотвино - Сігет (Sighetu Marmaţiei), і нарешті потягом з Сігету до Сімерії (360км на південь). 

Інформацію про розклад поїздів, планування поїздки і ціни можна без проблем дізнатися на офіційному сайті Румунської залізниці. На відміну від пошукової системи на сайті Укрзалізниці, вказавши початкову і кінцеву точки - румунська система пропонує вам різні варіанти добирання з пересадками і без, різні види вагонів і поїздів - головне щоб пасажир добрався до запланованого пункту (: Ну і коштує румунський потяг не дешево - за менше ніж 400 км ми заплатили по 430грн (65.15 лей). І час в дорозі чималий - 11 годин та ще й сидячі місця - але і це випробування ми пройшли (: 

Цікавий факт - переважна більшість людей, яких ми зустрічали в Румунії, не говорять англійською, тому включайте фантазію - мова жестів рулить ((: 

2. В Сімерію ми приїхали в 4:20 ранку. До початку пішої частини мандрівки нам залишалося не багато і не мало - 50 км. Тому ми вирішили поспати і відпочити трохи, знайшли попередньо на карті місце для зупинки поблизу автодороги і рушили туди - 2,5 км по нічній трасі з вузьким узбіччям йшлося швидко і страшно (: Під звуки колискових вжжуууууууухх, вжжжжжии, віу-віу-віу та інших ми заснули дуже міцно. Прокинулися через декілька годин сповнені сил та енергії, погамали і пішли стопити до Нукшоари, звідки мав початися наш похід в гори Ретезату. Досить швидко нас підібрав веселий і привітний француз Арно і доставив до місця призначення, відхилившись заради допомоги нам від свого маршруту - дякую Арно! 

3. Гори там починаються раптово - отакий ідеш ідеш, а тут бац і вже гори! Хмари розійшлися на секунду і ми побачили піки які підпирали небо - ми йдемо туди! 

4. Асфальт невдовзі закінчився і гірською добротно дорогою ми добралися до крайнього невеличкого села чи то урочища Кернік (Cârnic), де розташовані з десяток кабан (хостелів, вілл і тд.). Тут ми остаточно прощаємося з проявами цивілізації і вступаємо в Національний парк Ретезат. Пише шо вхід платний, але з нас так ніхто гроші і не брав (:  

5. Робимо зупинку біля каскадного водоспаду Лолайла.

6. Тільки геніальний скульптор природа може створити таку красу! 

7. В той день (і не тільки) ми шкодували шо було трохи прохолодно, вітряно і без сонця, адже ті прозоро-зелені лагуни притягували як магніт! 

8. А трохи вище по течії річки П'єтреле наштовхнулися на скульптурний ансамбль з бетону і заліза виконаний людиною - наскільки я зрозумів то недобудована ГЕС, яка можливо зараз працює в режимі водозабору (припущення)

9. Річка після невеликої дамби на кількасот метрів зникає в трубі

Традиційно - фоток багато, тому якщо вам цікаво - запрошую до перегляду сюди

10. Далі був досить тривалий підйом гірською дорогою до Кабани П'єтреле, де ми і отаборилися. Декілька слів про маршрути - в Ретезаті їх багато, вони добре промарковані (деколи аж занадто) і облаштовані. Карту ми не купляли бо користувалися електронною збіркою карт - Munţii Noştri (безкоштовна програма з топографічними туристичними мапами і нанесеними на них маршрутами), а також різного роду закешовані карт під OruxMaps, а також MapsMe

11. Літом тут мабуть людно. 

Більше фоток

12. Наступного дня погода виправилась, сонечко розігнало майже всі хмари шо заважали нам бачити вершини, і ми рушили синім маршрутом через казковий ліс до наступної нашої точки - кемпінг на озері Букура. 

Вибір маршруту був не легкий, оскільки хотілося охопити якомога більше, спершу планував від кабани відразу набирати висоту і виходити на гребінь (жовтий маршрут), і вже по гребеню через вершини йти до запланованого місця ночівлі. Але зваживши всі за і проти, особливо вагу рюкзаків, вирішили йти найпростішим маршрутом, щоб сповна насолодитися горами ходячи потім радіальні маршрути 

13. Йшли не поспішаючи, зупиняючись біля кожного миловидного місця

14. Не поспішаючи дійшли до кабани Генціана (Cabana Genţiana), де практично закінчується зона лісу

15. Тут ми також шкодували шо трохи холодно шоб лізти до води - під тим мостиком цілий басейн суперчистої води.

16. Шлях трохи нагадував підйом в Гаджину.

17. А ми все набирали і набирали висоту

18. озеро П'єтреле і гора Букура ІІ

раджу заглянути сюди для більш повного усвідомлення неймовірної тамтешньої краси!

19. Нам треба було піднятися ооооннн на те сідло між вершинами г. Букура ІІ (справа) і Букурей, і спуститися на другий бік хребта до кемпінгу

20. Там багато рододендронів ше цвіло

21. Чим вище ми піднімалися, тим гори ставали більш привітними, не такими строгими і не такими неприступними, вимальовувалися нові вершини, як от вершина гори Ретезат, на яку Уляна так пильно задивилась

22. І чим вище ми піднімалися, тим більше наші вподобайкометри реагували на навколишні ландшафти, аж до рівня "відкритого рота"

посередині Букура ІІ (2371), зліва Букура І (2433), справа Ретезат (2482)

23. Вийшли на перевал, рот від захоплення не закривався, ну і шоб трохи відійти від того шоку вирішили збігати на вершину гори Букурей (2370)

24. Озеро Букура позаду, там і наш кемпінг десь. На задньому фоні видно ще одне озеро - Ана (Ana). Озер в тому районі дуже багато

25. Краєвиди там неймовірні, відповідно і фотографій багато, тому наполегливо рекомендую заглянути сюди

26. Десь там далеко на горизонті залишилась Трансільванія

27. сюди

28. Вид на гору Пелеага (2509) - найвища в Ретезаті - з вершини Букурей 

29. Про те що в румунських Карпатах на високогір'ї живуть бабаки ми ще чули в Родняських Карпатах, але побачили вперше ми їх тут, навіть зміг одного сфотографувати (: Ви його бачите? он сидить на камінчику в центрі кадру. 

30. Після насиченого дня спостерігали чудовий захід сонця. 

31. Хоч і захід сонця був прекрасний, хорошої погоди наступного дня він нам не приніс - низька хмарність з розривами. Періодично вершини затягувало густими і темними хмарами. Але нас це не змусило сидіти в наметі - ідемо в радіалку! 

32. Спершу вирішили піти на вершину г. Ретезат, оскільки вона була найвіддаленішою, а далі як піде (: 

33. Озер там баааггааатоо! а ше більше - сюди

  

34. Траверсували вершину гори Букура 1, місцями стежка проходила в досить небезпечних місцях, але троси допомагають долати ці ділянки легко і безстрашно (: 

35. Ще трохи і ми там. Відстань від кемпінгу до Ретазату трохи більше 6 км, але треба добряче попотіти щоб пройти ці кілометри за дві години. 

36.

37. Саме тут я зрозумів як то важко і не зручно робити тоті селфі! 

38. Після Ретезатівської вершини нам потрібно було повернутися на травес Букури1 і в певному місці вискочити на гребінь - так ми і зробили. В одному місці довелось навіть лазінням долати 3-4 метрову стінку 

39. Позаду г. Ретезат, на якому ми майже щойно були (:  Тоді пам'ятаю подумав, що таки правильний вибір з маршрутом вчора ми зробили і не пішли з рюкзаками по хребту - місцями було би зовсім не просто там йти з наплічниками

40. З вершини ми почали спуск в сторону перевалу Букурей (на якому ми були вчора) і роздумували над тим чи варто нам йти сьогодні на Пелеагу, оскільки погода остаточно псувалася, падав дощ, віяло трохи, і було мерзенно. Спустившись на перевал вирішили таки йти далі - шлях пролягав через вершину гори Букурей. 

41. Якщо ви повернетесь до фото 28 то побачите наскільки різні світи були вчора і сьогодні (: 

42. Але ми йдемо далі. Гори все більше і більше затягує і ми розуміємо шо краєвидів з вершини нам не бачити, ну але то не біда (: 

43. Досить швидко і в поганій видимості вискочили на найвищу точку Ретезату - Пелеагу і бігом вниз. Спочатку якось не могли побачити маркування, а в тумані не зовсім було зрозуміло куди йти, то йшли "па пріборам" (: але то тривало не довго, бо трохи нижче маркування вже було дуже чітке і ми неухильно його дотримувалися (: 

44. Початковим планом на Ретезат було проходження масиву хребтами з заходу на схід за 2-3 дні. Але приїхавши сюди ми усвідомили наскільки великі масштаби цих гір і найголовніше - маршрути не є надто простими якщо йти з повними рюкзаками і часу на всі ці хребти треба трохи більше ніж я думав. Тому ми вирішили спускатися тим же шляхом що і прийшли і обов'язково ще сюди повернутися з більшим запасом часу. 

Погода в день спуску була сприятлива для того щоб просушити речі, чим ми і зайнялися. 

45. На спуску відвідали ще декілька мальовничих водоспадів і поспішили вниз. 

46. Ми планували спуститися якомога нижче, заночувати десь переде селом і вранці вибиратися в сторону Фегерашу. Але плани то ж тільки плани (: так сталося що ночували ми в саду за містом Хацег (: 

47.  Ніч в саду була не спокійна, оскільки нам не давали нормально спати собаки, які постійно гавкали, а вранці настільки осміліли що гавкали нам прямо над  головами, але потім їх хтось невидимий прогнав і ми екстрено покинули то місце. 

План був дуже простий - доїхати стопом до села Карцішоара, яке знаходиться на початку Трансфегерашського шосе, знайти там затишний хостел, помитися, посушитися і далі в гори.

Цього разу план ми втілили на всі 100 - для нас в той день автостоп був просто шикарний, більше ніж 30 хв нам не доводилося стояти на одній точці, деколи водії зупинялися навіть ще до того як ми подавали знак і то дуже тішило. Тому 200 км ми проїхали порівняно швидко. За час добирання ми змінили декілька машин, водії яких не говорили на англ.м, тому в пригоді ставали мова жестів (: гра в "крокодила" чи "показуху" дає неабиякий досвід в такому спілкуванні ((: 

В результаті ми добралися до запланованої точки, знайшли чудовий хостел - Pensiunea Leia - з приємними людьми на борту - вечір був продуктивний в плані культурного обміну їжі і напоїв. 

  

 48. Наступного дня, не кваплячись, вийшли за село щоб почати стопити, а тут бац зупиняється бус і звучить питання від мешканців того буса - чи не потрібно нас підвезти? - пфф - звичайно що треба! Добрими людьми виявились хлопці з Австрії які вперше подорожують Румунією. Дякую вам хлопці за швидкий і приємний довіз до місця десантування! 

49. І от ми нарешті прибули у гори Фегерашу! Маршрут пролягав через оооннн те сідло між двома горбиками і далі траверсуючи (ох ті траверси!! ) основний хребет до озера Подрагу, де і мав бути наш базовий табір (: 

50. Славнозвісне шосе

51. Вийшли за поворотік, а там А ТАМММ - масштаби!!

52. Знайдіть Уляну тут! Масштаби і всеохопність цих Карпат нас дуже вразили!

До речі тут видно вершину під якою ми мали базуватися - Тарата - ооннн там в центрі кадру стирчить під хмарками. Щоб туди дійти нам треба було подолати 4 глибокі долини - було весело ((: 

Вкотре хочу нагадати що фотографій багато і вони всі прекрасні, тому наполегливо рекомендую заглянути сюди

53. Маркування по румунський - на 100 м прямої стежки я нарахував 5 маркерів - тут турікі точно не заблукають ((: 

54. І ще раз про масштаби (: ми чесно кажучи не очікували шо підхід під Молдовяну буде такий виснажливий (: ну але то таке - в горах легко не буває тому ми покірно занурювалися в долини і пихтячи виринали з них ((: 

55. Тут Уляні довелося змінити сандалі на кросівки ((:  

56. А гори були неймовірні! 

57. Останній підйом на той день подолано і ось перед нами долина озера Подрагу і красуня гора Тарата

58. Наш майже затишний кемпінг. "Майже" бо сильні пориву вітру не давали нам розслабитись. А також стоянки і місцевість довкола досить сильно засмічені. Чесно кажучи після Ретезату і Родни ми були дуже здивовані такою кількістю сміття в тій долині. Під притулком (Кабана Подрагу на наступній фотці а також сюди) взагалі було ціле сміттєзвалище, шо нагадало нам нашу рідну Говерлу і урочище Перемичка і ше купу таких популярних місць...  

59. Ввечері добряче дуло, а вночі була гроза. 

60. Ще будучи в цивілізації я перевірив прогноз погоди на дні перебування в цих горах і виходило так, що в той день коли нам було зручно йти на Молдовяну погода мала змінитися з ясної на хмарну з можливими опадами, але з слабким вітром. Прогноз справдився, прокинувшись вранці після не спокійного сну (гроза і вітер не давали спокійно спати) ми побачили затягнуте небо і сумніви про вихід на гору закралися в наші голови. Але не бажання сидіти цілий день в наметі схилило нас до думки йти, з умовою якщо погода остаточно зіпсується, тобто почнеться дощ, гроза - ми відразу повертаємо назад.

61. Від намету до вершини Молдовяну жпс показував 6,5 км, здається ніби не багато, але попередній день нас навчив шо відстані тут треба розглядати в купі з перевищеннями по висоті ((: Тому ми налаштувалися на декількагодинну вилазку. Мали хороший знак перед перевалом - бачите його? (:  

62. І знову ці нереальні масштаби! 

63. Погляд на масив гори Молдовяну (там далеко в хмарі). 

64. Цю фотку я просто зобов'язаний викласти сюди - ви бачите гігантського орла, який розкинув свої могутні крила і парить над тими прекрасними горами??  

65. До гори вже зовсім близько, погода сприяє

66. Вилизана льодовиком долина 

67. Раптова хмара, яка прийшла нізвідки змусила нас хвилюватися і ми в екстреному порядку знайшли імпровізоване сховище і приготувалися мокнути (: 

68. Але то була тільки тренувальна тривога, хмарка пройшла, не нашкодивши нам, правда вершину від нас закрила (:

69. Тому такі ось вирази обличчя ми мали на найвищій точці Румунії 

Більше фоток  - сюди

70. Подуркувавши трохи на вершині і залишивши запис в книзі - пошпарили вниз 

71. Кажемо па-па Молдовяну і дякуємо шо пустив до себе 

72. До намету повертаємось як до рідної домівки (: 

73. Дякую VsimGir за чудові теплі спальники, які ні на секунду не давали нам мерзнути! 

74. Починаємо довгий шлях додому 

75. А пам'ятаєте фотку 55?  

76. Уляна тренувалася у мольфарстві 

77. Як на мене ми досить вдало вибрали час мандрівки, оскільки в горах ще не є надто холодно (вдень температура коливалася від +15 до +12 градусів, а в ночі +3 - +7), а на маршрутах дуже мало людей , що дуже тішило. 

78. Якась там асана ((: 

79. План евакуації був наступний - спуститися з гір на Трансфегерашське шосе, застопити машину і рухатися в сторону Брашова. Але не все так просто виявилося, як думалося - вся долина з боку шосе була заповнена масивною хмарою, тому коли ми спустилися на асфальт - потрапили в морок і суцільну вологу, видимість була не більше 50м. Ми пробували стопити, але ніхто не хотів зупинятися, для водіїв ми мабуть були як привиди в тому тумані. Вирішили начепити на себе ліхтарики, шоб нас хоч не так лякалися. Стояти і мерзнути сенсу не було, тому ми по трохи рухалися вниз. В цьому місці Уляна сказала йдемо напряму - ми і пішли ((: зрізавши добрячий шмат дороги і вийшли з хмари. А тут вже довго не довелося чекати на машину. Нас щасливих і втомлених повезли вниз до цивілізації. Потім була пересадка ще в одну машину, цікава розмова з водієм (останні два водії дуже добре говорили на англійській). І нарешті прибуття в Брашов.

80. Брашов гарне і миле місто, як нам сказали третє по величні в Румунії. Брашов має дуже цікаве розташування - в прямому сенсі - перед самим горами. В цілому місто рівнинне але на південній окраїні міста починаються гори - круто! 

Також в місті багато старовинних будинків з характерною архітектурою, в чомусь гламурний але акуратний центр міста (Старе місто). Ми залишились ночувати в хостелі. 

Оскільки ми не є сильними поціновувачами міст, архітектури і всякого такого, то весь наступний день ми витратили не на дослідження міста, і фоткання старих будинків, а... правильно на магазини ((: Я вже давно хотів потрапити в мережу магазинів Декатлон (Decathlon), де продаються речі фірми Quechua - бюджетне і досить якісне на ті гроші спорядження. Там ми провели бааааагааато часу ((: 

Потім був потяг до Сігету, звідки і починалася наша подорож, хоча спершу планував їхати в Сучаву, а звідти в Чернівці. Але дослідивши маршрути і ціни, зрозумів що в Сучаву буде їхати дорожче і довше, тому обрали напрямок через Сігєт, тим більше що пункт перетину кордону знаходиться практично в місті, від вокзалу 10 хв пішки. Потяг не дешевий - близько 520 гривень за 440км шляху, вагон типу Інтерсіті сидячий, тому з 21 по 7:00 ранку нам довелося трохи потерпіти незручності. 

А далі практично без пригод перетнули кордон, дочекалися роздовбаної маршрутки до Франківська і під вечір розгрібали рюкзаки і враження 

В кінці розповіді завжди хочеться написати шось таке мотивуюче, гарне, душозачіпне, але деколи тих слів не треба - якщо у вас вистачило терпіння догортати сюди, то я думаю, ви неодмінно запалилися бажанням побачити Карпати з іншого боку, чого ГориНаші вам і бажають!! 

Буду радий відповісти на питання, якщо у вас вони виникли 

І на останок  - допис вийшов об'ємним, але все сюди не вмістилося, тому кому цікаво запрошую до перегляду