Буковинські гори - соло велоподорож

Андрія не відпускають з роботи, хм, шо ж робити? погода якась не стабільна, самому їхати якось не дуже хочеться, 4 дні, то ж досить довго...

внутрішні терези працюють в напруженому режимі, зважують все шо можна і не можна зважити, в голові купа думок, які як рій - ніби однорідна маса, але вловити якусь окрему одиницю неможливо. глянув у вікно - вечір, але ще світло, помірний вітер ганяє листя по дворі, загяняючи його в калюжні пастки, верба пофарбувала свої коси у зелено-жовтий і якраз просушує їх на вітрі, в режимі словмо розвіваючи їх навколо свого розлогого тулуба.. погода... наступні 4 дні за прогнозом не повинно бути дощу, лишень дуже незначний в Селятині. Селятин? трясця, де ж той Селятин, я там ніколи не був. 4 дні погоди! все готове! рій стає впорядкований, структурований і чіткий - я їдую!

Ідея цього маршруту, точніше цього напрямку, вже давно крутилася в голові. Проблемою залишалася логічна нитка маршруту. І от якось сів і намалював шлях по основних, як мені здавалося, хребтах Буковинських Карпат. То був далекоперспективний план, без будь яких чітких дедлайнів.

З дальніми відпустками цього року не склалося, бо ж фестиваль 2020 триває, осінь ніби хороша, як завжди була.. до моменту старту, то чого б не катнути ці незнайомі гори.

Андрій відразу погоджується на цю ідею, вносить свої корективи у маршрут, чепурить нитку маршруту, узгоджуємо логістичний план, маршрутний план, все заряджено, включно з нами, відлік пішов на дні!

За день до старту в Андрія облом... Їду сам

трек всього маршруту

День 1

Погода вранці похмура, але з ознаками приємного осіннього сонця, їдеться весело, в голові прокручую план дій, досить швидко добрався до Верховини, де мене зустріли Станіслав, Оленка, Тереза і Рута. Залишаю в них транспорт, чіпляю збрую на свого бойового друга і вйо в дорогу!

Якшо ти дочитала\дочитав аж сюди - став лайк і гортай фотки, там продовження історії (:

Соколине Око

Нелегкий шлях на Лопату

Дві весни тому робив спробу потрапити на Лопату (не шуфлю, і не рискаль, а та шо - гора) з сторони Івано-Франківської обл. - не доїхав 🤗 Цієї весни захотілося знову спробувати, особливо після осіннього візиту на Лопату. Цього разу маршрут трохи відрізнявся від попереднього, вибрав більш їздовий варіант і, як результат, нам таки вдалося добратися до мети, але не без пригод...

1. Попереду найвища вершина маршруту - гора Нибивки (Широка) 1265м

Лікійська стежка - знайомство з Туреччиною

Мабуть в кожного в житті виникала така ситуація, коли грандіозні плани на відпустку за декілька днів до її початку перетворюються в прах.. І ти вже майже змирився з тим, що робочий тиждень знову почнеться з роботи, або ще гірше - час на перезавантаження мізків буде бездарно витрачений на залипання в неті (сподіваюся, читаючи ці рядки, ви не провтикуєте відпустку.. ), видумуванням сумнівних розваг, поглинанням великої кількості не здорової їжі... (змусити себе робити корисні речі, зазвичай, дуже важко, навіть якщо на них є купа часу.. (: ).

І тут раптом в голові задзеленчить такий собі містер пропер, і чарівною шваброю вимете потік безглуздої свідомості, дасть прочухана мадам паніці і мозок запрацює продуктивно і ефективно! 

В якій країні в середині осені прекрасна погода, тепле море, красиві гори, смачні фрукти, мало туристів, до неї не надто далеко і не надто дорого...? ...... я думаю ... ще досі думаю.... думааааюююю......... 

Туреччина... Туреччина!? Туреччина!! - трясця, ми ж там ніколи ще не були! І там зараз прекрасно! І туди не далеко і не дорого і там гори і там море і там тепло і там купа фруктів зараза і і і і і  - ааааа!! Поїхали!!