Буковинські гори - соло велоподорож

Андрія не відпускають з роботи, хм, шо ж робити? погода якась не стабільна, самому їхати якось не дуже хочеться, 4 дні, то ж досить довго...

внутрішні терези працюють в напруженому режимі, зважують все шо можна і не можна зважити, в голові купа думок, які як рій - ніби однорідна маса, але вловити якусь окрему одиницю неможливо. глянув у вікно - вечір, але ще світло, помірний вітер ганяє листя по дворі, загяняючи його в калюжні пастки, верба пофарбувала свої коси у зелено-жовтий і якраз просушує їх на вітрі, в режимі словмо розвіваючи їх навколо свого розлогого тулуба.. погода... наступні 4 дні за прогнозом не повинно бути дощу, лишень дуже незначний в Селятині. Селятин? трясця, де ж той Селятин, я там ніколи не був. 4 дні погоди! все готове! рій стає впорядкований, структурований і чіткий - я їдую!

Ідея цього маршруту, точніше цього напрямку, вже давно крутилася в голові. Проблемою залишалася логічна нитка маршруту. І от якось сів і намалював шлях по основних, як мені здавалося, хребтах Буковинських Карпат. То був далекоперспективний план, без будь яких чітких дедлайнів.

З дальніми відпустками цього року не склалося, бо ж фестиваль 2020 триває, осінь ніби хороша, як завжди була.. до моменту старту, то чого б не катнути ці незнайомі гори.

Андрій відразу погоджується на цю ідею, вносить свої корективи у маршрут, чепурить нитку маршруту, узгоджуємо логістичний план, маршрутний план, все заряджено, включно з нами, відлік пішов на дні!

За день до старту в Андрія облом... Їду сам

трек всього маршруту

День 1

Погода вранці похмура, але з ознаками приємного осіннього сонця, їдеться весело, в голові прокручую план дій, досить швидко добрався до Верховини, де мене зустріли Станіслав, Оленка, Тереза і Рута. Залишаю в них транспорт, чіпляю збрую на свого бойового друга і вйо в дорогу!

Якшо ти дочитала\дочитав аж сюди - став лайк і гортай фотки, там продовження історії (:

Соколине Око

Нелегкий шлях на Лопату

Дві весни тому робив спробу потрапити на Лопату (не шуфлю, і не рискаль, а та шо - гора) з сторони Івано-Франківської обл. - не доїхав 🤗 Цієї весни захотілося знову спробувати, особливо після осіннього візиту на Лопату. Цього разу маршрут трохи відрізнявся від попереднього, вибрав більш їздовий варіант і, як результат, нам таки вдалося добратися до мети, але не без пригод...

1. Попереду найвища вершина маршруту - гора Нибивки (Широка) 1265м

Лікійська стежка - знайомство з Туреччиною

Мабуть в кожного в житті виникала така ситуація, коли грандіозні плани на відпустку за декілька днів до її початку перетворюються в прах.. І ти вже майже змирився з тим, що робочий тиждень знову почнеться з роботи, або ще гірше - час на перезавантаження мізків буде бездарно витрачений на залипання в неті (сподіваюся, читаючи ці рядки, ви не провтикуєте відпустку.. ), видумуванням сумнівних розваг, поглинанням великої кількості не здорової їжі... (змусити себе робити корисні речі, зазвичай, дуже важко, навіть якщо на них є купа часу.. (: ).

І тут раптом в голові задзеленчить такий собі містер пропер, і чарівною шваброю вимете потік безглуздої свідомості, дасть прочухана мадам паніці і мозок запрацює продуктивно і ефективно! 

В якій країні в середині осені прекрасна погода, тепле море, красиві гори, смачні фрукти, мало туристів, до неї не надто далеко і не надто дорого...? ...... я думаю ... ще досі думаю.... думааааюююю......... 

Туреччина... Туреччина!? Туреччина!! - трясця, ми ж там ніколи ще не були! І там зараз прекрасно! І туди не далеко і не дорого і там гори і там море і там тепло і там купа фруктів зараза і і і і і  - ааааа!! Поїхали!! 

Глибини Запрутських Горган

Запрутські Горгани - рівно 5 років назад ми познайомилися з цим прекрасним районом Українських Карпат. З того часу ті гори нас не відпускають - одноденні піші і вело поїздки, декількаденні, зимові, літні, весняні, осінні - місце, де можна побути на одинці з горами без метушні, слухати тишу і пташок в ній, чути як топиться сніг і падає листя - місце де можна почути себе!

Весна в розпалі - то дощ, то сніг, то град, але ось з'являється погодне вікно на вихідних і ми їдемо досліджувати Запрутські Горгани ще глибше - с. Волова - г. Ротило - г. Грегіт - г. Габорянська - г. Біла Кобила - с. Волова

Фраза, яка присутня в кожному дописі - фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди
Трек маршруту

1. Ранок

Вітання зими Велозалежними

Івано-Франківськ
     Перші вихідні зими 2018\2019
          Неймовірна погода
               Неймовірні Вовчинці
                    Неймовірний Дем'янів лаз
                       

Одягайте навушники, гучність на повну і поїхали!

Велосипедом на пошуки Карпатської зими - Цапові скелі

Календарна зима 2018 року, як завжди, прийшла раптово, і навіть з самих початків свого володарювання пробувала покрити все своєю білосніжною білістю (: Мозок вперто не хотів сприймати прихід зими, а внутрішній велосипедист гарцював і рвався в подорож. Щоб не конфліктувати з внутрішнім чувачком на велосипеді і плавно акліматизуватися до холодних місяців, вирішив їхати в дводенні мандри до місця, яке ми з Уляною відкрили для себе порівняно недавно - Цапові скелі! 
Запрошую у відео подорож на зустріч зимі, скелям і пригодам!

Через Вододільний хребет на велосипеді

На носі чергові вихідні, метеоресурси знову пророкують сонце і тепло (цього року осінь неймовірна!), і, передчуття свята душі і тіла вже висить у повітрі - гори чекають, гори запрошують! Залишилося вирішити одну невеличку проблемку - придумати маршрут, куди можна поїхати, так щоб: 

- гарно

- малолюдно

- накатисто

- на два дні

- бажано нове місце 

- гарні спуски і підйоми

- без надто сильних логістичних проблем 

Ого, скільки критерії, подумав я, і сів вивчати карти. А маршрут все не приходив до голови. Аж раптом, згадую, що ніколи не був на досить відомому карпатському хребті, який розділяє Закарпатську область і Львівську - Вододільний хребет з найвищою точкою - г. Пікуй (1408м). Єєєп - напрямок є, далі справа за планом! (: Малювання нитки маршруту, аналіз градієнтів, відстаней, часу, вивчення карт та розкладу руху поїздів - план готовий! 

1.

Вихідні - поїхали!

Традиційно - більше фото

Західні Бескиди - світ неймовірних трейлів

Минув рік від моменту мого знайомства з затишними і чепурними Західними Бескидами. Ще на початку тієї подорожі я зрозумів, що то любов з першого погляду, і, що, я обов'язково туди повернусь. І ось, дочекавшись знову осені - пора, коли гори випромінюють настільки сильні феромони, що встояти неможливо, не дивлячись ні на які перешкоди - я знову прокладаю маршрут, вивчаю метеокарти і прогнози погоди, готую велосипед - я в передчутті надзвичайної пригоди!

1. Ось такі вони зелені Західні Бескиди - кордон Польщі і Словаччини 

Отже, перевірте тиск в колесах, розблоковуйте підвіску і вйо на бескидські трейли!

Більше фото за посиланням

Дах Старого Світу - Монблан 4810

Періодичне обертання свого тільця під сонцем на пісочку/гальці/камінні під вмиротворюючий шум хвиль протягом тривалого часу не є нашою пристрастю (саме так, вузько, ми уявляємо класичний відпочинок на морі ((: ). А ось декілька днів такого відпочинку після прекрасних, чарівних, неймовірних гір - це саме те що треба! Але, стоп! - море було потім.. спершу прекрасність!

традиційно, фотографій багато, тому запрошую до перегляду сюди і сюди - там ще багато цікавого (: 

1. 

Дана розповідь покликана розповісти про наш варіант сходження на вершину гори Монблан (4810) класичним маршрутом - акліматизація, нитка маршрут, вузлові точки, ціни, терміни і тд. - все те, що може частково допомогти вам здійснити власне сходження. Дана розповідь не є інструкцією по сходженню. Інформації про добирання, проживання не в горах, харчування, ціни і тд. буде не багато. Якщо виникнуть питання, відповідей на які ви не знайдете нижче, залишайте коментарі, залюбки відповім. Також хочу попередити, що з 2019 року вступають в дію певні правила сходження на Монблан по класичному маршруту з Французької сторони гори, а саме отримання дозволу на сходження. Дозвіл являтиме собою резервацію одного з трьох притулків, які є на маршруті. Більш детально читайте тут 

Запрошую у віртуальну подорож на схили Монблану!

Рахів - Памір - Ворохта або триденне перезавантаження

Доїхати до розвилки і повернути наліво, потім 700 метрів підйому, тааак - але це по прямій, значить десь кілометр, потім серпантини.. хм по горизонталях градієнт злий... блін, чого тут так багато гілок, отт.. ше б трохи і залізла б шпиці, шо там з водою, може б набрати? та нє - після підйому.. а там думаєш буде вода? - та пофік, шось придумаю. о, підйом - давай давай даааавввааайй - хеееехх виїхав, ніби не погано зайшло! передача, пееереееддачаа, блін, шо так складно було швидше переключитися..? іти важче ніж їхати, але я тут не стартану. оо, вже  гребінь - круто! йоооокаламене , оце видд!! скинь передачу, тьфуу блін, як болото потрапило на соску гідратора!?
...
Весна цього року дозволила катати в горах досить рано, тому уже на кінець квітня сили і навички повернулися з зимової сплячки, а це означало, що можна приступати до реалізації планів, які народжувалися довгими зимовими вечорами - ююхууу!
Оскільки минулий велорік завершився (нуу, майже завершився) дуже крутою кількаденною поїздкою, вирішив продовжити такі ж подорожі в цьому році. За зиму багато планів було перенесено з голови на карту. І ось настав час обирати один з маршрутів і рушати в пригоду. Вибір впав на не найпростіший, проте, як на мене, найкрасивіший трек - від Рахова до гори Стіг - Шибене - Гринявський масив - Перкалаба - Памір - Верхній Яловець - Яблуниця - г. Скупова - Верховина - Ворохта
Все вже готове, залишилося знайти компанію, а це, виявилося, найскладнішим завданням в підготовчому етапі (: Пошук компаньйонів успішно провалився, тому після деяких вагань, розмов і відмазок - сідаю в поїзд і починаю свою триденну пригоду наодинці з горами, природою, собою!

1.

Тенерифські пригоди

Як то часто буває, речі, які не входять в нашу повсякденність, можуть видаватися нам нереальними, недоступними, захмарними. Ось чому такі топоніми, як Канарські острови, Тенерифе, які я чув вже давно давно, і про які навіть багато цікавих розповідей від знайомих наслухався, я сприймав як іншопланетні, недосяжні місця.
Але на все свій час (: Вкотре переконався, що чим ближче ти стикаєшся з чимось, що раніше здавалося тобі непідсильним, тим простішим, ближчим, і далеко незахмарним воно стає ((:
Далі без ліричних (принаймні постараюсь ((: ) відступів поділюся з вами нашим досвідом подорожі до Канарських островів, а саме до острова Тенерифе і перебування там.
Традиційно фотографій назбиралося чимало, тому кому цікаво запрошую до перегляду сюди, і сюди

1.

Краєм Сколівських Бескидів

Якщо їхати на скелі Довбуша (ті, що біля Бубнища), то треба придумати якийсь цікавий спосіб туди добратися. Трохи проаналізувавши карти, намалював собі такий маршрут - Болехів - Танява - Труханів - Сукількські верхи - гора Беньки, гора Лопата - Сколе - Труханів - Скелі Довбуша.

Потягом приїхав до Болехова, зайшов в улюблений Шанс на каву і вйо на маршрут!
Забігаючи на перед - трохи статистики, завантажити трек, більше фотографій

1. Поїздка була соло, тому на фотках майже немає людей (((: 

Поїхали! 

За тиждень до Нового року

А пам'ятаєте казку про Дванадцять місяців, як дівчинка пішла взимку в ліс по підсніжники, і зустріла там 12 легенів, які виявилися місяцями року в людській подобі, і які допомогли дівчинці з підсніжниками, перетворивши на короткий час суворий зимовий ліс на весняний?
На жаль, нам не пощастило зустріти тих персонажів, але відчуття того, що десь поруч відбуваються саме такі події як описано в казці, не покидало нас протягом всієї мандрівки - на календарі 25 грудня, а в Карпати прийшла весна! - і як тут не повірити в казку?! Далі майже без слів, лишень відбитки того що бачили.

1. 

Запрошую зануритись в казку!

Trail weekend, або про нові велошляхи (:

Скільки би ті гори не обходив, як би добре не знав ту чи іншу місцевість, завжди трапляються незвідані, приховані, чудові стежки, які ніби причаївшись, чекають багато років, щоб проявити себе тобі саме тут і саме зараз. І віднайшовши їх, ти усвідомлюєш як круто перетинаються життєві стежки з Карпатськими, на скільки сильний симбіоз цих двох сутностей - ти щасливий, ти тут і зараз!
А тепер від роздумів до дій (: Зовсім недавно гуляли в районі гори Ягідна, що знаходиться на Ліснівському хребті поблизу Микуличина і Татарова. Глянувши на карту вирішив пройтися стежками, якими ще не ходив - стартували від відпочинкового комплексу Коруна, підйом на хребет Ліснів, г. Ягідна, спуск в урочище Бредулець (початок Микуличина, поблизу входу в Женецьке урочище, відоме своїм водоспадом Гук). Прогулянка була чудовою, золоті барви осені робили її кольоровою, а пройдені стежки промовляли - тут треба катнути на велосипеді! ((: І ось знову вихідні, прогноз погоди сприятливий, збір необхідного, поїзд (який мене навіть цього разу не дратував (: ), і ми вже на шляху до вершини г. Ягідна

1.

Поїхали! 

Велосипедом по Західних Бескидах

Обожнюю відчуття коли ідея, яка вже місяцями сидить в тебе в голові, трансформується в план, а той план успішно реалізується. Коли кожен кілометр задуманого візуалізується настільки, що виникає відчуття повного занурення. Коли передчуття пригоди не дає спати. Коли вкотре дивишся на ізолінії і відчуваєш приємну втому в ногах, і шум вітру у вухах!
Саме так було і цього разу. Ідея проїхатися по прикордонній частині Бескидів виношувалася вже давно, дозрівала, набирала сил, розросталася, і ось все готово, прогнози віщують безхмарне бабине літо, дерева одягаються в золото, виблискуючи барвами на сонці, а ми рушаємо в пригоду!
Поїхали!

1. Традиційно - більше фоток тут

Південно-Карпатські походеньки - Ретезат + Фегераш

Пам'ятаєте ще зовсім недавно розповідали вам про чудову мандрівку масивом Родна, що знаходиться в Румунських Східних Карпатах, і обіцяли що незабаром буде продовження? Пам'ятаєте? так? ну то ок, до вашої уваги мегабайти фотографій і багато букв вражень з іншої прекрасної мандрівки Південними Карпатами!
Румунські Карпати дуже різноманітні і цікаві гори, в багатьох проявах вони абсолютно не подібні до Українських Карпат, але, все ж, є і багато спільного - прогуляйтесь віртуально з нами масивами Ретезат (Munții Retezat) і Фегераш (Munții Făgăraș) і побачте на власні очі те все шо бачили ми! Сподіваюся ця розповідь надихне вас вирушити у свою мандрівку Південними Карпатами, а подальша інформація стане в пригоді (:

1.

Масив Родна - або трохи інших Карпати

Вихідні присвячені дню народженню країни мали бути достатньо довгі, прогнози погоди тішили сонечком і ясним небом, тому було цілком зрозуміло що кількість бажаючих відпочити в Українських Карпат перевищить всі особисті гранично-допустимі норми і унеможливить будь які спроби "усамітнитись десь в горах". Але бажання побути з горами на одинці було сильним, тому досить швидко народився чудовий план їхати в Карпати але не Українські, де точно не буде  безперервного "добрийденьпривіт" на гірських стежках - ми їдемо в Румунські Карпати! (відразу в голові зазвучали звуки гарної пісеньки, яку почув у фільмі Жива ватра, до речі фільм дуже крутий, раджу подивитися!)

Поїхали, Родна кличе!

Покутські і Буковинські велогори

За вікном ще пролітав сніг, а ми вже вкручували в підйоми, летіли вниз посеред букових пралісів, вдихали ароматне повітря зелених полонин і насолоджувалися видом на чудернацькі скелі - ну так, звичайно що віртуально, в уяві, малюючи маршрут на карті і сподіваючись, що невдовзі наступить тепло, зійде сніг, підсохне болотце і ми зможемо відчути всі ці прекрасні моменти в реальному житті (:
Ідея покататись Косівськими і Вижницькими горбами з буковими лісами виношувалася вже досить довго. Ще з студентських часів ті гори мені запам'яталися чудовими краєвидами, мальовничими скелями, і феншуйними лісовими стежками (але чомусь стрімкі підйоми в моїй голові не відклалися (: але про то пізніше).
Довго ми чекали на вище перелічені умови для поїздки, оскільки літо ніяк не хотіло приходити. І ось, сидячи на кухні і обговорюючи стратегічні велоплани з колєгами  ((:, ми усвідомили що всі планети складаються так, як нам треба - Любомир планує взяти участь у змаганнях Гуцул Трофі і люб'язно пропонує їхати з ним до Косова, за шо йому величезне дякую!, прогноз погоди ідеальний, хоча Джон сказав - ідеальний для польоту на паропланах - прогнозували незначний вітер, ровери готові, ми готові - вжуххх і ми в Косові (доречі то дійсно було вжухх, оскільки дорога до Косова зараз шикарна!) на старті прекрасних пригод!

І так, поїхали!

1. Як там зараз модно казати - без фільтрів і фотошопа! ((: 

По конях!

Цього року погода нас не дуже тішить теплою і сухою весною. Ще від початку березня в нас часто з'являлися нав'язливі думки вигуляти наших педальних коників по полонинських верхах. Але наші пориви обривалися  так само стрімко як і сприятливі сонячні весняні дні - то сніг, то дощ, то знову сніг і знову дощ...
Так тривало аж практично до початку літа (24.05 - минулого року в цей час ми вже накатали по горах багато кілометрів). Наші коники дуже норовисті і не хотіли більше очікувати (: тому скориставшись погоднім вікном (хоча багато прогнозних сервісів пророкували дощ) ми сіли у поїзд і поїхали слухати стук серця на підйомах і шум вітру у вухах на спусках! єєєєсссс

1. Я ж кажу - норовиста тваринка (: 

Павлівський камінь

Великодні свята - час відпочинку, і великої кількості їжі (: Щоб сповна насолодитися і одним і другим, вирішили не сидіти дома, а розвідати ще один цікавий, не складний маршрут вихідного дня з медитативними прекрасними краєвидами і мальовничими скелями.

1. Павліський камінь - невеличкий скельний масив, який знаходиться у заповідному урочищі Липівка-Дубшара неподалік смт. Рожнятів Івано-Франківської області